Позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у формі наказу про нікчемність договорів та повідомлення про це є неправильно обраним способом захисту позивачем своїх прав.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд). При цьому повідомлення Фонду є інформативним документом, а наказ – внутрішнім розпорядчим документом банку як суб’єкта господарювання, виданим керівником банку в межах своїх повноважень, у зв’язку з чим права позивача не можуть бути порушені внаслідок прийняття уповноваженою особою Фонду рішення про віднесення правочину до нікчемних та надсилання повідомлення про це, а заявлені позовні вимоги жодним чином не відновлюють прав позивача у випадку неможливості задоволення своїх вимог до боржника за рахунок предмета іпотеки.
КГС ВС розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (далі – ПАТ “Державний ощадний банк України”) до Публічного акціонерного товариства “Златобанк”(далі – ПАТ “Златобанк”) про визнання протиправним рішення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ “Златобанк” про віднесення до нікчемних договорів про розірвання договору іпотеки та повідомленням про нікчемність.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
31.05.2012 для забезпечення виконання кредитних договорів між ТОВ “Златобанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЛК “АРКТИКА” (далі – ТОВ “ТЛК “АРКТИКА”) було укладено договір іпотеки.
29.10.2014 між ТОВ “Златобанк” та ТОВ “ТЛК “АРКТИКА” був укладений договір про розірвання зазначеного договору іпотеки.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду запроваджено тимчасову адміністрацію АТ “Златобанк” та призначено уповноважену особу Фонду уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ “Златобанк”, а 12.05.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Златобанк”.
13.05.2015 уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ”Златобанк” прийнято рішення, оформлене наказом, відповідно до якого договір про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012 віднесено до нікчемних правочинів на підставі пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 позов задоволено повністю. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 зазначене рішення суду скасоване та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).
Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини).
Згідно із частиною другою статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов’язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За частиною другою статті 37 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” уповноважена особа Фонду зобов’язана виявляти правочини, які є нікчемними в силу вимог (на підставі) закону.
Отже, відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. За змістом частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” такий правочин є нікчемним з моменту укладення.
За результатами проведеної на підставі статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” перевірки виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
КГС ВС зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону і дії уповноваженої особи Фонду щодо виявлення нікчемності правочину та повідомлення про це сторін не є підставою для застосування таких наслідків чи для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема в іншої сторони правочину, віднесеного Фондом до нікчемних.
При цьому повідомлення Фонду є інформативним документом, а наказ —внутрішнім розпорядчим документом банку як суб’єкта господарювання, виданим керівником банку в межах своїх повноважень, у зв’язку з чим права позивача не можуть бути порушені внаслідок прийняття уповноваженою особою Фонду рішення про віднесення правочину до нікчемних та надсилання повідомлення про це, а заявлені позовні вимоги жодним чином не відновлюють прав позивача у випадку неможливості задоволення своїх вимог до боржника за рахунок предмета іпотеки.
З огляду на викладене КГС ВС зазначив, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у формі наказу та повідомлення про нікчемність договорів – це неправильно обраний спосіб захисту позивачем своїх прав, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.
Постановою КГС ВС залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 04.03.2021 у справі No910/6085/17 можна ознайомитись за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/95402441