Представником юрособи, яка є заявником у кримінальному провадженні, можуть бути суб’єкти, визначені у ст. 63, 64-1, 64-2 КПК, з повноваженнями зг. ст. 50 КПК

Представником юридичної особи, яка є заявником у кримінальному провадженні, можуть бути суб’єкти, визначені у статтях 63, 64-1, 64-2 КПК, а саме: особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником; керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами; працівник юридичної особи за довіреністю. Такий суб’єкт на підтвердження своїх повноважень має подати один із документів, передбачених у КПК: документи, передбачені ст. 50 КПК, якщо представником є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні; копія установчих документів юридичної особи, якщо представником є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа; довіреність, якщо представником є працівник юридичної особи. Апеляційна скарга, подана та підписана секретарем сільської ради від імені виконавчого комітету ради під час щорічної відпустки сільського голови на ухвалу слідчого судді, до якої додано документи, які підтверджують повноваження секретаря сільської ради, вважається такою, що подана особою, яка має право оскаржувати судові рішення. Повернення апеляційним судом такої апеляційної скарги на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК є порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: слідчий суддя місцевого суду
відмовив у задоволенні скарги представника виконавчого комітету сільської ради (секретаря сільської ради) (далі – секретаря) на бездіяльність працівників районного відділу поліції ГУНП, що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою про кримінальне правопорушення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням слідчого судді, представник виконавчого комітету сільської ради (секретар сільської ради) оскаржила його в апеляційному порядку.

Суддя апеляційного суду на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК повернув апеляційну скаргу, як таку, що подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС ВС вважає, що суд апеляційної інстанції не з’ясував усіх обставин провадження, не дав їм належної оцінки, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про, те що секретар сільської ради ОСОБА_1 на момент подання апеляційної скарги не мала права представляти інтереси виконавчого комітету сільської ради.

У цій справі сільський голова ОСОБА_2, діючи як представник виконавчого комітету сільської ради, звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність
працівників районного відділу поліції ГУ НП, що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою про кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя відмовив у задоволені скарги.

Секретар сільської ради, діючи в інтересах виконавчого комітету сільської ради, подала до апеляційного суду апеляційну скаргу на цю ухвалу слідчого судді. До поданої апеляційної скарги, секретар сільської ради додала, серед іншого, такі
документи: виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з якою керівником виконавчого комітету є ОСОБА_2 (голова сільської ради); рішення сільської ради, яким головою виконавчого комітету визнано ОСОБА_2; положення про виконавчий комітет за якими, сільський голова, як керівник виконавчого комітету, представляє виконком у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; розпорядження виконавчого комітету, яким визначено, що ОСОБА_2 відбуває в щорічну відпустку, і на час його відпустки виконання обов’язків сільського голови покладено на секретаря сільської ради ОСОБА_1 з правом першого підпису на фінансових та розпорядчих документах.

Апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, дійшов висновку, що секретар сільської ради ОСОБА_1 не має права подавати
апеляційну скаргу в інтересах виконавчого комітету сільської ради.

В обґрунтування свого висновку суд апеляційної інстанції вказав про те, що згідно п. 3 ч. 2 ст. 6 4-1 КПК, повноваження представника юридичної особи, щодо
якої здійснюється провадження, на участь у провадженні можливо підтвердити лише довіреністю, якщо представником є працівник юридичної особи, а не розпорядженням, як у цьому випадку.

Однак з такими висновками апеляційного суду ВС погодитися не може.

ВС звертає увагу на те, що апеляційний суд у своєму рішенні послався на положення ст. 64-1 КПК «Представник юридичної особи, щодо якої здійснюється
провадження». З одного боку, таке посилання не є коректним у контексті цієї справи, де виконавчий комітет сільської ради є заявником (ч. 1 ст. 60 КПК), а не представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (ст. 64-1 КПК). З іншого боку, хоча ст. 60 КПК передбачає, що заявником може бути юридична особа, вона не містить указівки на те, хто і на підставі яких документів
може бути визнаний представником такої юридичної особи.

У зв’язку з цим, ВС зауважує, що системний аналіз інших положень КПК (зокрема, статей 63, 64-1, 64-2) указує, що законодавець послідовно висуває
уніфіковані вимоги щодо представництва юридичної особи, коли остання є іншим учасником кримінального провадження (зокрема, цивільним позивачем, цивільним відповідачем; юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження; третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт). Зокрема, представляти юридичну особу може: (1) особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником; (2) керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами; (3) працівник юридичної особи за довіреністю.

При цьому повноваження представника юридичної особи підтверджуються: (1) документами, передбаченими ст. 50 КПК, якщо представником є особа, яка має
право бути захисником у кримінальному провадженні; (2) копією установчих
документів юридичної особи, якщо представником є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа; (3) довіреністю, якщо представником є працівник юридичної особи.

Виходячи з наведеного, а також із загальних засад кримінального провадження ВС вважає, що представником юридичної особи, яка є заявником, можуть бути ті ж самі суб’єкти, що визначені у статтях 63, 64-1, 64-2 КПК, які на підтвердження своїх повноважень мають подати відповідні документи зазначені у вказаних нормах процесуального закон.

ВС вважає, що за обставин цієї справи, перебування ОСОБА_2 у щорічній відпустці є випадком, неможливості здійснення ним своїх повноважень, а тому
з урахування положень ч. 2 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування
в Україні», повноваження сільського голови, а отже і керівника виконавчого комітету покладалися на секретаря сільської ради, яка мала право підписувати апеляційну скаргу подану від імені виконавчого комітету сільської ради.

При цьому ОСОБА_1 на підтвердження своїх повноважень представляти
виконавчий комітет сільської ради надала документи, що відповідають тому переліку, що визначений у статтях 63, 64-1, 64-2 КПК, у випадку коли представником юридичної особи є керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами.

Детальніше з текстом постанови ВС від 25.05.2022 у справі No 185/8331/21 (провадження No 51-5492км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reestr.court.gov.ua/Review/104517180
.