Спроба винної особи загасити полум’я на тілі потерпілої не виключає умислу на умисне вбивство з особливою жорстокістю
Обставини справи: ОСОБА_2, перебуваючи в будинку за місцем свого мешкання, під час сварки зі своєю співмешканкою ОСОБА_4, яка виникла на ґрунті ревнощів, з метою заподіяння смерті, облив її бензином та підпалив. Внаслідок цього остання отримала тілесні ушкодження у вигляді опіків полум’ям площею 80% поверхні тіла, що ускладнилося опіковим шоком. Згідно з висновком судово-медичної експертизи заподіяні потерпілій тілесні ушкодження належать за ознакою небезпеки для життя до тяжких і стали причиною її смерті.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК.
Апеляційний суд вказане рішення залишив без зміни.
Позиція ККС: залишено без зміни судові рішення попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС не погодилася з доводами захисника про те, що засуджений не мав умислу на вбивство потерпілої, у зв’язку з чим вважає, що його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2ст. 121 КК.
Колегія суддів зазначає, що з юридичної точки зору для розмежування умисного вбивства (ч. 1 ст. 115КК) від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2ст. 121 КК), беруться до уваги докази щодо змісту та спрямованості умислу винного. Питання про умисел вирішується з урахуванням усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, і його способу, знаряддя злочину, кількості, характеру та локалізації заподіяних тілесних ушкоджень та причин припинення посягання.
Як випливає з матеріалів справи, засуджений умисно облив потерпілу ОСОБА_4 бензином і підпалив її, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, в результаті цих дій настала її смерть. При цьому остання зазнала особливих страждань та відчувала нестерпний біль.
Таким чином, про спрямованість умислу ОСОБА_2 саме на умисне вбивство потерпілої з особливою жорстокістю свідчить, зокрема спосіб вчинення злочину – умисний підпал потерпілої, засіб його вчинення (бензин), взаємовідносини між засудженим та потерпілою.
Спростовуючи твердження захисника про перекваліфікацію дій ОСОБА_2 з п.4 ч.2 ст.115 на ч. 2ст. 121 КК, апеляційний суд зазначив, що намагання ОСОБА_2 допомогти потерпілій, а саме загасити полум’я, вказує на усвідомлення засудженим протиправності своїх дій та наслідків, які можуть настати у виді смерті потерпілої, однак не свідчать про його намір завдати потерпілій лише тяжких тілесних ушкоджень.
Колегія суддів ККС погоджується з тим, що сам факт тушіння вогню на потерпілій не спростовує висновків про умисність дій ОСОБА_2 на заподіяння смерті ОСОБА_4, вчинене з особливою жорстокістю, а тому не може бути підставою для перекваліфікації його дій на ч. 2ст. 121 КК.
Ураховуючи сукупність указаних обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що ОСОБА_2 цілеспрямовано обливши бензином ОСОБА_4 та підпаливши її, не міг не усвідомлювати суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбачав його наслідки і свідомо допускав настання саме смерті потерпілої, тобто мав непрямий умисел (ч. 3ст. 24 КК) на вбивство.
Детальніше з текстом постанови ВС від 24.03.2021 у справі No703/1992/17 (провадження No 51-5824км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95905299