Режим роботи, який встановлюються колективним договором за домовленістю з працівником та з урахуванням вимог законодавства про працю, а також графіки змінності, графік роботи підприємства як складові елементи режиму його роботи – одні з істотних умов праці, які встановлюють час початку та закінчення роботи, тривалість перерв для відпочинку і харчування, тривалість і порядок чергування змін. Зміна хоча б одного із зазначених параметрів праці, встановлених у графіках змінності (графіках роботи) підприємства в межах запровадженого у встановленому законом порядку облікового періоду, у тому числі щодо перенесення вихідних та робочих днів, зумовлює також зміну режиму роботи як однієї з істотних умов праці та, відповідно, в силу вимог ч. 3 ст. 32 Кодексу Законів про працю України потребує повідомлення працівника про такі зміни не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження.
07 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Управління Держпраці у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного
суду від 18.12.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі No 240/11059/19 (за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Відповідачем з 10.09.2019 до 23.09.2019 проведено інспекційне відвідування позивача з питань додержання законодавства про працю в частині робочого часу та часу відпочинку у формі інспекційного відвідування, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування.
За висновками акта інспекційного відвідування відповідачем, вибірковим дослідженням документів встановлено порушення ТОВ «Кромберг енд Шуберт
Україна ЖУ» трудового законодавства, зокрема, порушення строків повідомлення працівників про зміну істотних умов праці (пункт 1 припису); залучення працівників до роботи у вихідні дні (пункт 3 припису).
30.09.2019 на підставі акту інспекційного відвідування Управлінням Держпраці в Житомирській області винесено припис, яким зобов’язано ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» усунути виявленні порушення.
Не погоджуючись з таким приписом, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.
Суди врахували, що підприємством здійснювалося перенесення робочих днів на вихідні дні. Однак суди зауважили, що перенесення відбувалося лише на суботу, і за роботу у вихідні дні працівникам надавалися інші дні відпочинку, а отже їхні права на відпочинок не порушувалися.
Верховний Суд касаційну скаргу Управління Держпраці у Житомирській області
задовольнив частково, рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення
позову про визнання протиправним та скасування пунктів 1, 3 припису скасував та ухвалив у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
ОЦІНКА СУДУ
Аналізуючи положення статей 32, 52, 57 та 58 Кодексу Законів про працю України Верховний Суд дійшов висновку, що режим роботи, який встановлюються
колективним договором за домовленістю з працівником та з урахуванням вимог
законодавства про працю, а також графіки змінності, графік роботи підприємства, як складові режиму його роботи, є одними з істотних умов праці й встановлюють час початку та закінчення роботи, тривалість перерв для відпочинку і харчування; тривалість і порядок чергування змін.
Зміна хоча б одного з вищевказаних параметрів праці, встановлених у графіках
змінності (графіках роботи) підприємства у межах запровадженого у встановленому законом порядку облікового періоду, у тому числі й щодо перенесення вихідних та робочих днів, зумовлює й зміну режиму роботи як однієї з істотних умов праці та, відповідно, в силу вимог частини третьої статті 32 Кодексу Законів про працю України потребує повідомлення працівника про такі зміни не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження.
У справі суди попередніх інстанцій установили, що наказом від 09.10.2018 у позивача запроваджено з 01.01.2019 для працівників категорії direkt та indirekt
підсумований облік робочого часу з обліковим періодом в один календарний рік.
Наказом від 19.12.2019 «Про внесення змін до графіку виробництва» для працівників виробничого відділу зазначених в наказі ліній внесено зміни до графіку виробництва, а саме – 02.01.2019 (який було встановлено графіком
виробництва як робочий день) встановлено вихідним днем, а 06.01.19 (який було
встановлено графіком виробництва як вихідний день) – робочим днем.
Наведене засвідчує, що у межах спірних правовідносин у межах облікового періоду, запровадженого на підприємстві у один календарний рік, здійснено
перенесення вихідних і робочих днів, тобто відбулась зміна істотних умов праці, що в силу вищенаведених приписів законодавства вимагало видання відповідного наказу і повідомлення працівників про такі зміни не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження.
За таких обставин, колегія суддів визнала помилковими і такими, які не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не було порушено вимог частини третьої статті 32 Кодексу Законів про працю України в частині повідомлення працівників про зміну істотних умов праці (перенесенні вихідних та робочих днів і зміни у графіках виробництва) не пізніше ніж за два місяці до таких змін.
Крім цього, Верховний Суд надав правову оцінку факту залучення працівників
виробничих ліній позивача до роботи у вихідні дні у зв’язку з виробничою
необхідністю.
З цього приводу колегія суддів Верховного Суду наголосила, що виходячи з буквального тлумачення приписів частини першої статті 71 Кодексу Законів про працю України, така передбачає залучення саме окремих працівників, а не виробництв, виробничих ліній, змін, відділів, цехів тощо. У зв’язку з цим у наказах
про залучення до роботи у вихідні дні необхідно вказувати саме окремих працівників, однак ця вимога позивачем дотримана не була, про що цілком обґрунтовано зазначено й у оформлених за результатами інспекційного відвідування документах, зокрема, оскаржуваному позивачем приписі.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 7 липня 2022 року у справі
No 240/11059/19 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105138921.