Про право на обрання способу захисту, який не передбачений ні законом, ні договором, позивач має просити суд: суддя ВП ВС Рогач

Ефективні способи захисту прав у господарських справах, принципи судочинства у справах про банкрутство, а також аспекти розгляду справ в умовах воєнного часу висвітлили судді Верховного Суду під час Всеукраїнського семінару для суддів та помічників суддів господарських судів «Судова практика в питаннях – відповідях: господарське судочинство», організованого Харківським регіональним відділенням Національної школи суддів України.

Про це повідомляє прес-служба Судової влади.

Велика Палата ВС, зауважила вона, неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Ця позиція повторюється в низці судових постанов, які стосуються способу захисту порушеного права. Також у постановах ВП ВС містяться висновки про те, що застосування судом того чи іншого способу захисту порушеного права у підсумку має приводити до повного відновлення або захисту порушеного права чи інтересу позивача, не потребувати повторного звернення до суду; таке судове рішення має бути виконуваним і відповідати принципу процесуальної економії.

Лариса Рогач проаналізувала ст. 5 ГПК України щодо способів судового захисту в сукупності з нормами ГПК України про зміст позовної заяви. Ці норми свідчать про те, що право на обрання способу захисту, який не передбачений ні законом, ні договором, але водночас є ефективним у конкретних правовідносинах, належить до преференції позивача, саме позивач має просити про це суд.

За її словами, статті 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України вказують на право особи звернутися до суду за захистом свого права чи інтересу та на відповідні способи захисту порушених прав чи інтересів, і цей перелік не є вичерпним. При розгляді справи суд має зважати на те, які саме правовідносини випливають із встановлених обставин справи, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та визначити, у чому саме полягають і ким саме порушені, невизнані чи оспорені права, за захистом яких звернулася особа.

«Спосіб захисту має бути ефективний як у законі, так і на практиці. У переліку способів захисту прав законодавець не зазначив, до якого саме порушеного права їх слід застосовувати. Саме тому так важливо з’ясувати зміст правовідносин, а також те, ким це право порушено і що ми отримаємо, коли ухвалимо те чи інше судове рішення», – переконана Лариса Рогач.

У практиці ВП ВС, звернула увагу суддя, неодноразово траплялися випадки, коли суд доходив висновку, що заявлена вимога не може бути предметом судового розгляду. Наприклад, в одній зі справ суд дійшов висновку, що йдеться не про вирішення юридичного спору як такого, а про встановлення юридичного факту.