08 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність заступника начальника Сихівського відділу державної виконавчої служби (далі – ДВС) Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Суди встановили, що у лютому 2013 року рішенням районного суду визначено участь батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою та усунуто йому перешкоди в цьому.
Виконавче провадження, яке було відкрито у лютому 2021 року та передано на виконання до виконавчої служби, боржником не виконувалось.
Виконавча служба неодноразово скеровувала виклики боржнику щодо невиконання рішення суду. Боржник, не виконуючи судове рішення, повідомляла про небажання дитини спілкуватися зі стягувачем, тому виконавчі дії неодноразово відкладались.
У листопаді 2021 року державний виконавець призначив спеціаліста-психолога для участі у виконавчому провадженні з метою встановлення того, чи поведінка дитини є наслідком психологічних, психічних, фізичних чи будь-яких інших обставин, дій чи фактів, які створює боржник ОСОБА_2, що перешкоджають ОСОБА_1 брати участь у вихованні дочки. Відповідно до висновку спеціаліст-психолог не зміг надати відповідь на питання державного виконавця.
Боржнику у грудні 2021 року скерована вимога щодо виконання рішення суду. Також з метою неупередженого та в повному обсязі виконання рішення суду
сторонам виконавчого провадження та відділу «Служба у справах дітей» Личаківського району м. Львова скеровано лист та запропоновано прибути до відділу для вирішення питання подальшого виконання рішення суду, за результатами чого державний виконавець склав відповідний акт. Крім того, у подальшому державний виконавець вживав заходи для перевірки виконання боржником резолютивної частини рішення Залізничного районного суду (справа No 1309/9120/12), про що складено акти 22 грудня 2021 року, 24 грудня 2021 року та 29 грудня 2021 року. Постановою державного виконавця від 30 грудня 2021 року на боржницю ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 1 700 грн.
Ухвалою районного суду у задоволенні скарги відмовлено.
Постановою апеляційного суду ухвалу районного суду скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано
неправомірною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова у справі No 1309/9120/12 про участь батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою.
Постановою Верховного Суду постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні скарги на бездіяльність Західного міжрегіонального управління
Міністерства юстиції та зобов’язання вчинити дії щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду скасовано. Скаргу ОСОБА_1 в цій частині задоволено частково. Зобов’язано Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі No 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком з огляду на таке.
Під час вчинення виконавчих дій державний виконавець лише обмежувався
складанням актів про залучення представників органу опіки і піклування, а також намагався залучити експерта-психолога до участі у виконавчому провадженні.
У пункті 6 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року No 512/5, передбачено, що при виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець за потреби залучає органи опіки та піклування.
Ураховуючи тривалість невиконання рішення суду щодо участі батька у вихованні дитини та спілкуванні із нею, а також небажання дитини спілкуватись з батьком, державний виконавець на час звернення заявника до суду із скаргою не вжив достатніх заходів щодо активної співпраці з представниками органу опіки та піклування, залучення їх до роботи з дитиною та тим із батьків, з яким дитина проживає, з метою налагодження стосунків та усунення ознак відчуження одного з батьків.
Отже, державний виконавець не виконав обов’язки з виконання судового рішення та не вжив усіх можливих і необхідних заходів, передбачених Законом
України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового
виконання рішень, для належного виконання судового рішення.
Враховуючи встановлені у цій справі обставини, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні скарги. Встановлення судом самого лише факту неправомірної бездіяльності державного виконавця не є достатнім заходом здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.
Звертаючись до суду, заявник просив суд визнати неправомірною бездіяльність
Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо примусового
виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі No 1309/9120/12 про участь батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою та відсутність виконання рішення про побачення з дитиною згідно з рішенням ЄСПЛ у справі No 12962/19 «Вихованок проти України» від 07 жовтня 2021 року; зобов’язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції невідкладно вчинити дії щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання зазначених рішень та цільової підтримки дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка, вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків.
Суди при розгляді скарги встановили, а учасники виконавчого провадження не заперечували, що для проведення виконавчих дій з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача органи державної влади (в тому числі і Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції) не ініціювали механізми заохочення співпраці батьків, а також не вжили заходів щодо розробки комплексної стратегії виконання судового рішення, у тому числі з метою цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків.
Відповідно до вимог частини першої статті 10 Закону України «Про виконання
рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» з метою
забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.
Частиною першою статті 13 цього ж Закону передбачено, що заходи загального
характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада
1950 року, що ратифікована Україною 17 липня 1997 року, порушення яких
встановлене Рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру,
які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави
для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже
була предметом розгляду в Суді.
Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року No 228 Міністерство юстиції є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Основними завданнями Міністерства юстиції України є: забезпечення формування та реалізація державної правової політики; забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень; забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством.
Обов’язки Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції визначені Положенням про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 23 червня 2011 року No 1707/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за No 759/19497.
Згідно з пунктами 4.14 та 4.15 цього Положення міжрегіональне управління
відповідно до покладених на нього завдань: організовує через структурний
підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України; контролює через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), здійснення примусового виконання рішень у випадках, передбачених законом, відповідним відділом примусового виконання рішень та відділами державної виконавчої служби міжрегіонального управління;
Оскільки для проведення виконавчих дій з метою забезпечення відновлення
порушених прав стягувача та виконання рішення суду про контакт батька з дитиною Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції активно не долучалось, доречних програм чи інших релевантних заходів не вживало, вимоги заявника в частині зобов’язання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання судового рішення у справі No 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі No 1309/9120/12 (провадження No 61-4339св22) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/109547255.