Призупинення дії трудового договору не означає припинення трудових відносин і не забороняє роботодавцю розривати договір з власної ініціативи (зокрема, за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України). Факт звільнення працівника під час воєнного стану у період призупинення договору не свідчить про дискримінацію або «приховане покарання», якщо дії роботодавця зумовлені об’єктивними обставинами (знищення майна, окупація, брак фінансування) та стосуються значної кількості працівників.
02 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до ДСП «Екоцентр» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що у вересні 2022 року роботодавець призупинив з ним дію трудового договору, мотивуючи це наслідками окупації зони відчуження: викраденням та знищенням засобів виробництва (дозиметрів та іншого обладнання), що підтверджувалося інвентаризаційними описами. У березні 2023 року на підприємстві відбулося скорочення штату через зменшення видатків держбюджету, і в травні позивача було звільнено. Позивач вважав ці дії незаконними, стверджуючи, що «абсолютної неможливості» виконувати роботу не було (мав власний дозиметр), а при звільненні не врахували його переважне право на залишення на роботі як ліквідатора аварії на ЧАЕС та члена сім’ї загиблого захисника України.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, у задоволенні позову відмовив, мотивуючи своє рішення тим, що сама по собі незгода позивача з проведеним відповідачем призупиненням дії трудового договору та скороченням посад і чисельності працівників не свідчить про порушення трудових прав позивача.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанції, зазначив, що призупинення трудових відносин з позивачем не носило щодо нього дискримінаційного характеру та не було прихованим дисциплінарним покаранням.
Відповідач довів, що засоби виробництва були знищені або викрадені внаслідок бойових дій та окупації, що унеможливило виконання позивачем його обов’язків. Твердження позивача про наявність власного приладу не підтверджені доказами.
Закон дозволяє припиняти трудові відносини (зокрема, за ініціативою роботодавця) у період, коли дію договору призупинено. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику.
Роботодавець двічі звертався до позивача з проханням надати копію посвідчення для підтвердження статусу ліквідатора аварії на ЧАЕС, проте працівник на ці запити не відповів. За таких обставин у роботодавця не було підстав відносити його до осіб з переважним правом на залишення на роботі.
Позивача було вчасно попереджено про вивільнення та запропоновано всі наявні вакантні посади, на переведення на які він не виявив згоди.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 754/8217/23 (провадження № 61-2489св24) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/122253054
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.