Велика Палата Верховного Суду розглянула заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року за виключними обставинами, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2019 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених службових осіб Херсонської місцевої прокуратури яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР).
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 18 липня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2019 року, оскільки за змістом частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України(далі – КПК) серед переліку ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, відсутня ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР. На підставі зазначеного апеляційний суд дійшов висновку, що така ухвала не може бути предметом апеляційного перегляду.
Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі – ККС) від 25 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, посилаючись на частину третю статті 307 КПК, зауваживши, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена.
Заявник звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд ухвали Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року за виключними обставинами.
Виключною обставиною ОСОБА_1 вважає Рішення Другого сенату Конституційного Суду України (далі – КСУ) від 17 червня 2020 року No 4-р (ІІ)/2020, ухвалене за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини третьої статті 307, частини третьої статті 309 КПК.
На думку заявника, ухвала суду апеляційної інстанції порушує його конституційне право на апеляційний перегляд справи, гарантоване пунктом восьмим частини другої статті 129 Конституції України. ОСОБА_1 вважає, що оскільки вперше неконституційна норма частини третьої статті 307 КПК застосована в ухвалі ККС від 25 жовтня 2019 року, то цю ухвалу слід переглянути за виключними обставинами.
ОЦІНКА СУДУ
Великою Палатою Верховного Суду відкрито провадження за виключними обставинами, а, отже, суд вважає, що заявник може звернутися із заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали слідчого судді незважаючи на те, що рішення КСУ ухвалено не за його конституційною скаргою.
Згідно з резолютивною частиною Рішення Другого сенату КСУ від 17 червня 2020 року No 4-р (ІІ)/2020, ухваленого за конституційною скаргою ОСОБА_2, визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення КСУ цього рішення положення частини третьої статті 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до частини другої 2статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Рішенням КСУ від 14 грудня 2000 року (справа No 1-31/2000) визначено, що рішення КСУ мають пряму дію.
Таким чином, аналіз норм розділу ХІІ Конституції України(«Конституційний Суд України») та Закону України від 13 липня 2017 року No 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.
Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
У тексті рішення КСУ від 17 червня 2020 року No 4-р (ІІ)/2020 відсутні положення, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення. Натомість у резолютивній частині цього рішення чітко вказано про те, що положення частини третьої статті 307 КПК втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що на день прийняття ККС ухвали від 25 жовтня 2019 року норма частини третьої статті 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, не була визнана неконституційною.
Відповідно до частини першої статті п’ятої КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Ухвалу ККС, яку просить переглянути за виключними обставинами ОСОБА_1 , прийнято 25 жовтня 2019 року.На момент її прийняття ККС застосував чинні норми КПК. Натомість Рішення Другого сенату КСУ No 4-р (ІІ)/2020, яке заявник вважає виключною обставиною, ухвалено 17 червня 2020 року. На момент ухвалення вищезазначеного рішення КСУ кримінально-процесуальні відносини у аналізованому провадженні вже припинилися. А це означає, що дія рішення КС не може поширюватися на ці правовідносини, оскільки вони виникли і закінчилися до його ухвалення.
Оскільки рішення КСУ має пряму (перспективну) дію, тобто поширюється на правовідносини, що виникли або тривають після його ухвалення (за винятком тих випадків, якщо інше встановлено КСУ безпосередньо у тексті ухваленого рішення), ВП ВС дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали ККС від 25 жовтня 2019 року.
Детальніше з текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі No 4819/49/19 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/93081749