Людмила Гриценко, адвокат, медіатор, член Комітету з сімейного права НААУ, провела у Вищій школі адвокатури вебінар на тему: «Роль та значення висновку психолога в цивільних (в т. ч. сімейних) та кримінальних провадженнях».
Під час вебінару адвокат зупинилася на розгляді висновку психолога як інструменту та як доказу в справах різних юрисдикцій.
Висновок психолога, перш за все, виступає своєрідним інструментом, ознаки якого проявляються у наступному:
- У справах різної юрисдикції (як цивільних так і кримінальних справах) висновок психолога виступає інструментом підсилення голосу дитини (дитина або є учасником провадження, або провадження пов’язане з інтересами дитини).
- Висновок психолога, якщо він складається саме за результатами спілкування з дитиною, полягає у можливості донести думку дитини до суду (чи правоохоронних органів).
- У справах, які пов’язані з вчиненням домашнього насильства (справи за ст. 173-2 КУпАП, справи про застосування обмежувальних приписів, кримінальні провадження) висновок психолога може бути інструментом для доведення вчинення психологічного насильства.
Вимоги до висновку психолога як доказу відрізняються в залежності від юрисдикції, в якій він подається.
Визначення доказу у цивільному процесі міститься в статті 76 ЦПК України. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У цивільній юрисдикції висновок психолога є письмовим доказом, якщо ж психолог має статус судового експерта, у такому разі він має право на складення висновку експерта.
Для того, щоб доказ був прийнятий судом, він має відповідати 4 критеріям: належності (ст. 77 ЦПК України), допустимості (стаття 78 ЦПК України), достовірності (стаття 79 ЦПК України) та достатності (стаття 80 ЦПК України).
Висновок психолога може подаватися двома шляхами:
- Разом з позовом/відзивом/відповіддю на відзив/запереченнями з дотриманням порядку подачі доказів;
- Якщо не можемо подати разом з позовом/відзивом, обов’язково зазначаємо про це з урахуванням частини 4 статті 83 ЦПК.
У цивільному провадженні психолог може приймати участь як: спеціаліст, свідок, просто психолог. Якщо психолог має статус судового експерта, то він також може приймати участь в судовому засіданні, як судовий експерт.
Висновок психолога також виступає доказом в кримінальному процесі. Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 84 КПК України).
Якщо висновок психолога використовується просто як висновок психолога, його процесуальним джерелом доказів буде документ, якщо психолог є судовим експертом, процесуальним джерелом доказів виступатиме висновок експерта, якщо психолог допитується в судовому засіданні, процесуальним джерелом доказів будуть показання.
Для того, щоб доказ був прийнятий судом, він має відповідати 2 критеріям: належності та допустимості. Недопустимі докази поділяються на безумовно недопустимі (ст. 87 КПК України), умовно недопустимі (ч. ч. 2, 3 ст. 88 КПК України), очевидно недопустимі (ч. 2 ст. 89 КПК України).
У кримінальному провадженні психолог може виступати як спеціаліст, свідок, просто психолог. Якщо психолог має статус судового експерта, він також може приймати участь в судовому засіданні в статусі судового експерта.
Окремо увагу приділено детальному аналізу релевантної практики Верховного Суду щодо визнання висновку психолога як доказу у цивільному провадженні:
- Предмет позову/заяви: про забезпечення повернення малолітньої дитини до Турецької Республіки (Постанова ВС від 19.05.2021 року у справі №524/3333/20)
З висновку психолога ОСОБА_15, наданого на запит представника ОСОБА_4 від 01 серпня 2020 року, до якого ОСОБА_5 звернулася з приводу надання психологічної допомоги сину ОСОБА_21 після подій, що мали місце 27 червня 2020 року, убачається, що зазначені обставини мали для дитини психотравмуючий характер.
В оцінці зазначених висновків судів, Верховний Суд особливу увагу звертає на висновок психолога ОСОБА_15 , відповідно до якого обставини щодо події, що сталася 27 червня 2020 року (27 червня 2020 року ОСОБА_3 здійснив спробу самостійно без згоди відповідачки, повернути малолітнього сина ОСОБА_21 до Турецької Республіки, зокрема забрав дитину з дитячого майданчика, на якому він знаходився разом з бабусею, однак був затриманий співробітниками поліції на шляху до аеропорту), мали для малолітньої дитини психотравмуючий характер.
Достовірність висновків психолога не викликає сумнівів щодо його повноти та об’єктивності. Зазначений висновок та пояснення психолога в судовому засіданні були перевірені судами попередніх інстанцій у сукупності з іншими наявними у справі доказами.
- Предмет позову/заяви: про визначення місця проживання дитини (Постанова ВС від 23.12.2020 року у справі № 712/11527/17)
У висновку психолога зазначено, що для малолітнього віку дитини вкрай необхідним є контакт з матір’ю незалежно від статі. У цьому віці діти найбільш прив’язані до матері. Вона необхідна як опора, як образ формуючи «Я» особистості, як джерело безпеки і задоволення нагальних потреб, тут формується почуття любові, ніжності, жалю і співчуття. Зазначено, що якщо і далі буде жити ОСОБА_14 з батьком і його родиною, тоді для нормального психоемоційного стану та відчуття благополуччя неповнолітній дитині, якій лише три роки, необхідна не тільки звична обстановка з усталеним колом спілкування, але вона ще повинна і відчувати себе психофізіологічно вільно, захищено та комфортно. Тому для дочки ОСОБА_15 дуже важливо, щоб у неї також було сформовано відчуття безпеки і підтримки. Для дитини таким «притулком» зазвичай служать поцілунок, голос, обійми і коліна матері, читання в ліжку, спільні прогулянки, що в результаті допоможе дитині здійснювати посилений контроль, постійне регулювання думок і поведінки.
Взявши до уваги висновок спеціаліста за результатами проведення психологічного дослідження від 18 червня 2019 року № 04/19, виконаного юридичним психологом ОСОБА_13, апеляційний суд не врахував, що такий висновок психолога ґрунтується на поясненнях матері, а також окремих письмових документах, наданих лише однією стороною – ОСОБА_2; у психолога не перебували у дослідженні матеріали справи, яка переглядається, психолог особисто не спілкувалася з малолітньою дитиною та батьком дитини. Висновок психолога містить загальні висновки про зв’язок матері з дитиною такого віку без урахування фактичних обставин цієї справи, яка переглядається. Отже, такий висновок психолога не містить інформацію щодо предмета доказування, а тому не може бути належним доказом у цій справі.
Також аналізу піддано правові позиції Верховного Суду стосовно визнання висновку психолога як доказу у кримінальному провадженні:
- Твердження сторони захисту про те, що місцевий суд безпідставно урахував висновок психолога щодо правдивості наданих малолітньою ОСОБА_7 показань, яка не є експертом у галузі психології, є необґрунтованими, оскільки залучений до допиту малолітньої особи психолог будь-якої оцінки показань цього свідка не здійснювала, а лише, оцінюючи психологічний стан допитуваної особи, як спеціаліст у галузі психології зазначила, що малолітня ОСОБА_7 давала показання без фантазій та розповідала про ті обставини, які вона, будучи в стресовому стані, запам’ятала, а тому підстав вважати їх неправдивими немає (Постанова ВС від 04.06.2020 року у справі № 664/3798/15-к).
- Доводи касаційної скарги про те, що суди не надали належної оцінки показам свідків та висновкам психолога спростовуються встановленими судами обставинами та висновками, обґрунтовано викладеними в мотивувальних частинах судових рішень. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданий психологом ОСОБА_8 висновок є неналежним доказом, оскільки остання не була попереджена про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, а опитування проводилося поза межами кримінального провадження (Постанова ВС від 29.08.2019 року у справі № 641/7592/18).
За наслідками проведеного вебінару Людмила Гриценко сформувала основні фактори, які впливають на сприйняття/прийняття судом висновку психолога в якості доказу:
Загальні фактори:
- знання, розуміння і вміння застосовувати в національній практиці норми ратифікованих Україною міжнародних договорів та практики ЕСПЛ;
- коректно обраний спосіб захисту порушеного, оспорюваного або невизнаного права чи інтересу;
- коректно і якісно сформована стратегія ведення справи та чітко визначена тактика здобуття/залучення тих чи інших доказів;
- релевантність між порушеним правом, обраним способом його захисту та обраною стратегією ведення справи;
- добре розуміння особливостей цивільного процесу, формування стратегії та здійснення тактичних дій у чіткій відповідності до вимог ЦПК України.
Спеціальні фактори:
- компетентність психолога;
- якість (професійність, повнота та об’єктивність) висновку психолога. Тут ключове значення мають наступні фактори: чи спілкувався психолог з дитиною самостійно, чи лише з кимось з батьків; чи залучались до роботи психолога обоє з батьків, чи лише один; чи зустрічався психолог з дитиною; чи приймав до уваги документи, надані стороною/сторонами, чи особисто працював з дитиною; чи працював психолог з дитиною з використанням певних методик (наприклад: малюнки в присутності психолога та інтерпретація дитиною малюнків у відповідь на запитання психолога); чи описані у висновку методики, які були використані, і чи є відповідні посилання на вказані методики; чи містить висновок суб’єктивні судження; чи містить висновок конкретні рекомендації; чи релевантні рекомендації по відношенню до описової частини висновку; чи зрозумілим є те, чим керувався психолог, зазначаючи конкретні висновки; чи є посилання на літературу, яку психолог використовував тощо;
- чіткість, ясність, логічна структурованість і зрозумілість висновку психолога;
- якщо у висновку використовуються спеціальні терміни, то доцільно простою мовою пояснити їх зміст;
- релевантність висновку психолога з предметом позову, способом захисту порушеного права та іншими доказами;
- готовність психолога прийти до суду і пояснити простою і зрозумілою мовою, що написано в висновку і на основі яких даних та методик психолог прийшов до таких висновків;
- поведінка психолога в суді і його здатність доступною мовою пояснити підстави описаних ним висновків та рекомендацій;
- авторитет психолога;
- етичні стандарти, який дотримується психолог.