Чи має право на одноразову грошову допомогу біологічний батько загиблого військовослужбовця, якщо за життя сина він не утримував його та не брав участі у вихованні? Закон дозволяє відмовити у виплаті, але факт ухилення від обов’язку щодо утримання спершу має встановити суд.
Про це зазначає голова Комітету НААУ з питань адвокатської практики Богдан Кушнір.
Хто має право на допомогу
Відповідно до ст. 41 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу», одноразову грошову допомогу в разі загибелі військовослужбовця виплачують у порядку, встановленому Законом № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Згідно із ч. 1, 2 ст. 16 цього Закону, це гарантована державою виплата, яку отримують визначені ним особи. За абз. 3 ч. 4 ст. 16-1 до членів сім’ї загиблого належать, зокрема, його батьки (усиновлювачі), якщо вони не були позбавлені батьківських прав або ці права були поновлені на момент загибелі.
Постановою Кабміну від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» встановлено, що сім’ї загиблого виплачують одноразову допомогу в розмірі 15 млн грн. Її розподіляють рівними частками між усіма отримувачами, визначеними у згаданій ст. 16-1 Закону, крім громадян РФ чи Республіки Білорусь, осіб, які постійно проживають на території цих країн, та осіб, засуджених за державну зраду, колабораційну діяльність або пособництво державі-агресору.
Можуть відмовити
Водночас п. 2 ст. 16-4 Закону № 2011-XII передбачає, що у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухилення від виконання обов’язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.
Обов’язок батьків утримувати дитину має не лише соціальну, а й конституційну природу. Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції батьки зобов’язані утримувати дітей до їхнього повноліття, а сім’я, дитинство, материнство і батьківство перебувають під охороною держави.
Це положення розвиває Сімейний кодекс. Розірвання шлюбу між батьками та їхнє окреме проживання не звільняють їх від обов’язків щодо дитини (ст. 141). Той із батьків, хто проживає окремо, зобов’язаний брати участь у її вихованні (ст. 157). Крім того, батьки мають піклуватися про здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток дитини (ст. 150) та утримувати її до досягнення повноліття (ст. 180).
Однак відмовити в допомозі, припинити або призупинити її виплату можна лише тоді, коли факт ухилення від обов’язку щодо утримання встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Спочатку – встановити факт
Рішення про призначення одноразової грошової допомоги та розподіл її часток між отримувачами ухвалює Комісія Міноборони. Це рішення може бути переглянуте, однак принципово важливо правильно визначити послідовність дій.
Факт ухилення від обов’язку щодо утримання загиблого за його життя не може бути встановлений у межах адміністративної справи про оскарження рішення Комісії Міноборони. Адміністративний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суб’єкта владних повноважень, але не встановлює замість нього нових фактичних обставин.
Ухилення від обов’язку щодо утримання — це факт сімейно-правового характеру, який має юридичне значення. Його встановлюють за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства — в порядку окремого або позовного провадження відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Це узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною в постанові Великої Палати від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21.
Отже, спочатку необхідно звернутися до суду цивільної юрисдикції з вимогою встановити факт ухилення особи від виконання обов’язку щодо утримання загиблого. Після набрання відповідним рішенням законної сили можна вимагати перегляду рішення Комісії Міноборони про призначення та розподіл допомоги.
Оскарження рішення Комісії без попереднього встановлення такого факту може бути передчасним, адже на момент ухвалення рішення Комісія виходила з наявних у неї документів.
Приклад із практики
У справі № 759/7946/25, де автор представляв інтереси позивачки, після загибелі військовослужбовця на одноразову грошову допомогу почав претендувати його біологічний батько, який майже 30 років не брав участі в житті сина.
Суд установив, що чоловік не проживав із сином, не брав участі в його вихованні, навчанні та утриманні, хоча жодних перешкод для спілкування з дитиною йому не чинили. Вихованням хлопця фактично опікувався відчим. А біологічний батько навіть не був на церемонії поховання сина.
Ці обставини підтвердили показання матері та свідків, а також документи навчальних закладів. Натомість батько не надав достатніх доказів своєї участі в утриманні сина.
Оцінивши сукупність доказів, суд задовольнив позов і встановив факт ухилення відповідача від участі у вихованні та утриманні сина. Після набрання цим рішенням законної сили воно створило підстави вимагати перегляду розподілу одноразової грошової допомоги.
Висновки
Отже, біологічне батьківство не гарантує права на одноразову грошову допомогу. Особі, щодо якої рішенням суду встановлено факт ухилення від обов’язку утримувати загиблого за його життя, може бути відмовлено у призначенні допомоги, а вже призначену виплату може бути припинено або призупинено.
Щоб домогтися перегляду розподілу допомоги, спочатку необхідно встановити факт ухилення в порядку цивільного судочинства. Після набрання відповідним рішенням законної сили можна вимагати перегляду рішення Комісії Міністерства оборони.
«Біологічне батьківство не гарантує права на одноразову грошову допомогу», – адвокат Б. Кушнір.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.