Шлюбний вік. Чи потрібно чекати повноліття або є винятки з правил: адвокат Ольга Філатова

Під час вебінару у Вищій школі адвокатури на тему “Шлюбний вік. Чи потрібно чекати повноліття або є винятки з правил?”, Філатова Ольга, сімейний адвокат, член Комітету з сімейного права НААУ, член Центру сімейного права ВША НААУ, керуючий АБ «Філатова та Партнери», розповіла про право осіб, які не досягли повноліття на звернення до суду із позовом про право на укладення шлюбу

В більшості випадках громадяни України вважають, що право на створення сім’ї в особи виникає лише при досягненні нею шлюбного віку, тобто у вісімнадцять років.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 22 Сімейного кодексу України, шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років, тобто, особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.

Але, відповідно до ч. 2 ст. 23 Сімейного кодексу України, за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Для того, аби довести, що ранній шлюб відповідає інтересам дитини, суд має отримати відповідні докази.

Такими доказами можуть стати: фактичне створення сім’ї, народження в такій сім’ї дитини, вагітність неповнолітньої жінки.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу є, зокрема:

  • свідоцтво про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько;
  • довідки з місця проживання;
  • свідчення свідків; листи особистого характеру тощо;
  • виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності);
  • заяви, анкети, квитанції, особиста переписка, з яких вбачається, що «майбутнє подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного;
  • довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Потрібно звернути також увагу на такий не важливий момент, що при складені такої позовної заяви підписантом повинна бути сама неповнолітня особа (що буде підтвердженням її особистого бажання укласти шлюб).

При цьому батьки заявника (неповнолітньої особи, яка бажає укласти шлюб), а також особа, з якою планується укладення шлюбу, вказуються у заяві про надання права на шлюб як заінтересовані особи.

Згода або незгода батьків заявника (неповнолітньої особи, або незгода батьків відповідача, який є, наприклад, теж неповнолітнім) для вирішення питання щодо зниження шлюбного віку значення не має та не відіграє вирішальну роль при ухваленні судового рішення. Але таке залучення батьків неповнолітніх, як заінтересованих осіб, може сприяти встановленню в судовому засіданні дійсних обставин справи, з’ясуванню відповідності надання цього права інтересам неповнолітнього, а отже їхня думка може відіграти важливий критерій при задоволенні заяви про надання права на шлюб.

При ухваленні рішення про надання права неповнолітній особі на укладення шлюбу суд у своєму рішенні повинен обов’язково та чітко зазначити, з ким надано право на укладення такого шлюбу, тобто прізвище ім’я та по-батькові особи відповідача, його дату народження, місце реєстрації та інші персональні дані, які відомі суду. Тобто, судове рішення про надання права неповнолітній на укладення шлюбу повинно відповідати вимогам ст. 263 та 265 Цивільного процесуального кодексу України, але з чітким зазначенням прізвища ім’я та по-батькові особи відповідача та його дату народження. Тобто, це означає, що при ухваленні такого рішення судом неповнолітній особі надається право на укладення шлюбу з конкретною особою, дані про яку чітко зазначаються в судовому рішенні.

Це означає, що одержавши право на шлюб, з певною особою, неповнолітня особа не може зареєструвати шлюб до досягнення шлюбного віку з іншою особою.

Загалом, на сьогоднішній день законодавство України та міжнародні договори, учасником яких є Україна, дозволяють вирішувати питання, пов’язані з питанням укладенням шлюбу особі, яка не досягла шлюбного віку, незалежно від громадянства та її місця проживання.