КГС ВС розглянув касаційну скаргу ТОВ “Хартехінвест” на постанову Східного
апеляційного господарського суду від 02.11.2020 у справі No 922/3439/19 за позовом Харківської місцевої прокуратури No 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ТОВ “Хартехінвест” про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 59 759,11 грн і прийняв постанову, в якій зазначив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.06.2020 у задоволенні
позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 921,00 грн
покладено на прокуратуру Харківської області.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 22.07.2020
стягнуто з Харківської місцевої прокуратури No 2 на користь ТОВ “Хартехінвест” витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 11 000,00 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі скасовано, у задоволенні заяви ТОВ “Хартехінвест” про стягнення з Харківської місцевої прокуратури No 2 судових витрат, пов’язаних з правничою допомогою адвоката, у сумі 20 000,00 грн відмовлено, стягнуто з ТОВ “Хартехінвест” на користь прокуратури Харківської області судовий збір за апеляційною скаргою в сумі 2 881,50 грн.
Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від
02.11.2020, ТОВ “Хартехінвест” звернулося до КГС ВС з касаційною скаргою, в якій просило постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 залишити в силі.
Скаржник, зокрема, зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові в частині стягнення судового збору за подання апеляційної скарги з відповідача застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах КГС ВС від 20.12.2019 у справі No 240/6150/18, від 24.07.2020 у справі No 911/4241/15, від 01.10.2020 у справі No 910/15191/19.
Так, заявник касаційної скарги наголошував на помилковості висновку суду
апеляційної інстанції про необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення місцевого суду та, відповідно, покладення витрат зі сплати судового збору на відповідача, оскільки згідно з пунктом 5 частини другої статті 3 Закону та висновків КГС ВС судовий збір не сплачується при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат.
ОЦІНКА СУДУ
КГС ВС, направляючи постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду, зазначив таке.
За змістом статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема,
питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно із частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які
сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п’ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 ГПК України (стаття 221 ГПК України).
За змістом пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення
можуть бути оскаржені (частина п’ята статті 244 ГПК України).
За пунктом 2 частини третьої статті 258 ГПК України до апеляційної скарги
додаються докази про сплату судового збору.
Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Стаття 3 Закону визначає загальний перелік об’єктів справляння судового збору та процесуальні документи, за подання яких до суду збір не сплачується.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 3 цього Закону судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення.
ВС у складі колегії суддів об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду
в постанові від 20.12.2019 у справі No 240/6150/18 дійшов висновку, що в наведеному в статті 3 Закону переліку прямо не визначено, що судовий збір не сплачується за подання апеляційної чи касаційної скарги на додаткове судове рішення. Однак зазначено, що, аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що такий підхід законодавця обумовлений тим, що ухваленню судового рішення за позовною заявою або заявою процесуального характеру передує стадія відкриття відповідного провадження, на якій суд зобов’язаний перевірити повноту сплати судового збору згідно з вимогами закону залежно від обсягу та характеру вимог та/або ціни позову.
КАС ВС у справі No 240/6150/18 (постанова від 20.12.2019) дійшов висновку, що судовий збір не слід сплачувати при оскарженні додаткового судового рішення,
яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов’язані з вимогами адміністративного позову, але в обов’язковому порядку мають бути вирішені судом.
У постанові ВС від 01.10.2020 у справі No 910/15191/19, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі, зазначено, що Законом встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення (пункт 5 частини другої статті 3 цього Закону), розмір ставки судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на додаткове рішення Законом не визначено. Тому касаційна скарга на постанову апеляційного суду, прийняту за результатами апеляційного перегляду додаткового рішення місцевого суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, не є об’єктом справляння судового збору і такий висновок узгоджується з правовою позицією КАС ВС, викладеною у постанові від 20.12.2019 у справі No 240/6150/18.
Проте суд апеляційної інстанції у постанові від 02.11.2020 у справі No 922/3439/19, стягуючи з ТОВ “Хартехінвест” на користь прокуратури Харківської області судовий збір за подання прокуратурою апеляційної скарги у сумі 2 881,50 грн, зазначеного не врахував, що свідчить про обґрунтованість доводів товариства, викладених у касаційній скарзі щодо неврахування Східним апеляційним господарським судом висновків ВС щодо застосування положень Закону, викладених у постановах від 20.12.2019 у справі No 240/6150/18 та від 01.10.202020 у справі No 910/15191/19, на які посилався скаржник, а також у постановах, зокрема, від 26.10.2020 у справі No 914/508/17, від 14.09.2020 у справі No 920/39/20.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 22.02.2021 у справі No 922/3439/19 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95170117.