Протокол контролю за вчиненням злочину відображає відомості лише про події, які відбувалися приховано від засудженого, що не вимагає його присутності, оскільки він не може засвідчити чи спростувати жодних фактів, свідком яких він не був. Складання протоколу контролю за вчиненням злочину за відсутності засудженого не суперечить КПК.
Правила допустимості доказів не пов’язують сам факт запізнілого складання протоколу негласної слідчої (розшукової) дії з недопустимістю результатів такої дії, якщо затримка не позначилася на правах сторони захисту, однак може враховуватися судом при оцінці достовірності відображених у ньому відомостей.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
Місцевий суд визнав винуватим і засудив ОСОБА_1 за 1 ст. 368 КК.
Апеляційний суд скасував цей вирок, а кримінальне провадження закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК.
ВС скасував цю ухвалу і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд залишив без зміни вирок місцевого суду, звільнивши засудженого від призначеного покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК у зв’язку з закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК.
У касаційній скарзі захисник стверджує, що в основу обвинувального вироку судом першої інстанції покладено недопустимий доказ, а саме протокол контролю за вчиненням злочину, оскільки цей документ всупереч вимогам ч. 4 ст. 271 КПК було складено не негайно, а через 4 дні після завершення слідчої дії та за відсутності підозрюваного. Окрім того, сторона захисту посилається на те, що відповідно до ч. 4 ст. 271 КПК цей протокол мав бути складеним у присутності підозрюваного, оскільки контроль за вчиненням злочину закінчився відкритим фіксуванням.
Позиція ККС
Залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС
ККС зазначає, що протокол контролю за вчиненням злочину, допустимість якого сторона захисту оспорює, відображає відомості лише про події, які відбувалися приховано від засудженого, що не вимагає його присутності, оскільки він не може засвідчити чи спростувати жодних фактів, яким він не був свідком. Отже складання цього протоколу за відсутності засудженого не суперечить нормам КПК.
Контроль за вчиненням злочину складався з двох частин: (1) негласних слідчих (розшукових) дій і (2) наступних огляду, обшуку та освідування, які проводилися відкрито після того, як ОСОБА_1 покинув приміщення, тобто не становили собою негласних дій. Ці дії і їх результати були зафіксовані відповідними протоколами, складеними у присутності засудженого.
Протокол за результатами проведення НСРД було складено після опрацювання слідчим інформації, зафіксованої на матеріальному носії. Правила допустимості доказів не пов’язують сам факт запізнілого складання протоколу НСРД з недопустимістю результатів НСРД, якщо така затримка не позначилася на правах сторони захисту, однак може враховуватися судом при оцінці достовірності відображених в ньому відомостей. У цьому випадку сторони і суд мали можливість перевірити достовірність протоколу, продивившись відповідні
записи, на підставі яких його було складено.
Таким чином складання протоколів поза межами строку визначеного у ч. 3 ст. 252 КПК не може саме по собі свідчити про недопустимість результатів проведеної НСРД.
Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 23.05.2023 у справі № 758/5719/16-к https://reyestr.court.gov.ua/Review/111251222