19 лютого 2020 року Велика Палата Верховного Суду розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу Держгеокадастру у Міжгірському районі Закарпатської області (правонаступник Держземагентства у Міжгірському районі Закарпатської області; далі – Держгеокадастр і Держземагентство відповідно), треті особи: ОСОБА_2, Пилипецька сільська рада Міжгірського району Закарпатської області (далі – Сільрада), про визнання дій протиправними й зобов’язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року та прийняла постанову, у якій зазначила таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом, у якому просила: визнати протиправними дії Держземагентства в частині присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів ХХХ та ХХХ, унесення даних про них до Державного земельного кадастру та відкриття Поземельних книг на вказані земельні ділянки; зобов’язати відділ Держземагентства вилучити з Державного земельного кадастру відомості про земельні ділянки та скасувати в Поземельних книгах відомості про земельні ділянки.
Під час розгляду справи суд установив, що ОСОБА_1 в порядку спадкування отримала земельну ділянку площею 0,1048 га в с. Пилипець, урочище «Берце» Міжгірського району Закарпатської області, за кадастровим номером ХХХ згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21 липня 2006 року No1314 серії ВЕА No343553.
Державний акт на право приватної власності на землю П-ЗК No004719 видано ОСОБА_7 (спадкодавцеві) 10 червня 2003 року та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 2435 No 111.
Державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку серії ЯЗ No227527 позивачці був виданий відділом Держкомзему у Міжгірському районі 12 липня 2012 року.
У межах указаної земельної ділянки наявні інші земельні ділянки з кадастровим номером ХХХ в с.Пилипець Міжгірського району Закарпатської області площею 0,0002 га та кадастровим номером ХХХ в с.Пилипець Міжгірського району Закарпатської області площею 0,0002 га , цільове призначення – для будівництва та обслуговування канатно-бугельної дороги, згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13лютого 2015 року, індексні номери ХХХ, ХХХ.
Державна реєстрація вказаних земельних ділянок відбулася 19 грудня 2006 року, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 лютого 2015 року, індексні номери 33604688, 33606587.
Із 19 грудня 2006 року вказані земельні ділянки площею по 0,0002 га кожна, які розташовані посередині земельної ділянки ОСОБА_1 та є самостійними об’єктами цивільних прав, відведені в оренду підприємцю ОСОБА_8 для будівництва та обслуговування канатно-бугельної дороги, на цей час належать у порядку спадкування ОСОБА_2 .
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13січня 2017 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії відділу Держземагентства в частині присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів ХХХ та ХХХ; зобов’язано відділ Держгеокадастру скасувати державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами ХХХ та ХХХ. У частині інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої КАС, оскільки цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Закриваючи провадження, апеляційний суд, виходив із того, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК.
Обґрунтовуючи незаконність рішення суду апеляційної інстанції, скаржниця вказує на публічно-правовий характер цього спору, оскільки він виник і пов’язаний зі здійсненням Держгеокадастром владних управлінських функцій у зв’язку з виконанням повноважень та завдань, покладених на нього законом.
ОЦІНКА СУДУ
З установлених судами фактичних обставин справи видно, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем і третьою особою) не так щодо правомірності оскаржуваного рішення, як щодо права власності (користування, розпорядження) земельною ділянкою.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, ураховуючи суть спірних правовідносин та їх суб’єктний склад, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі у зв’язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися судами цивільної юрисдикції.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 19 лютого 2020року у справі No807/807/15 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/87902775