25 серпня 2026 року Національне антикорупційне бюро повідомило про підозру співробітнику Служби безпеки України в організації схеми незаконного бронювання військовозобов’язаних від мобілізації через фіктивне працевлаштування на підприємстві зі статусом критично важливого.
За версією слідства, військовозобов’язані повертали учасникам схеми нараховану їм заробітну плату, а самі учасники отримували неправомірну вигоду готівкою та криптоактивами. Дії кваліфіковано за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (одержання неправомірної вигоди), частиною третьою статті 27 і частиною другою статті 28 (співучасть), частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 209 (легалізація майна, одержаного злочинним шляхом); пособнику додатково інкриміновано частину другу статті 359 КК України — за встановлення засобів негласного отримання інформації в квартирі керівниці одного з підрозділів НАБУ.
За даними НАБУ, неправомірна вигода від бронювання становила майже 1 млн грн, а легалізовано — понад 18,4 млн грн, використаних на нерухомість, земельну ділянку, автомобіль і банківські рахунки.
Той факт, що справу веде саме НАБУ у процесуальному партнерстві зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою, а не Державне бюро розслідувань чи слідчі органи самої СБУ, не є самоочевидним і потребує окремого обґрунтування за критеріями підслідності, встановленими Кримінальним процесуальним кодексом України.
Два самостійні критерії підслідності НАБУ
Частина п’ята статті 216 КПК України визначає підслідність НАБУ за двома альтернативними критеріями, кожен з яких є самостійною підставою.
Перший — суб’єктний: вичерпний перелік посад, серед яких Президент України, повноваження якого припинено, народний депутат, члени Кабінету Міністрів, судді Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів, прокурори від рівня обласної прокуратури і вище, військовослужбовці вищого офіцерського складу Служби безпеки України та інших силових органів, керівники державних підприємств із визначеним розміром статутного капіталу тощо. Якщо підозрюваний належить до цього переліку, справа підпадає під підслідність НАБУ незалежно від розміру предмета злочину.
Другий — розмірний, застосовний незалежно від посади підозрюваного: за статтями 354, 368, 369, 369-2 КК України підслідність НАБУ виникає, якщо предмет злочину у 500 і більше разів перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб; за статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК України — якщо предмет злочину або розмір завданої шкоди у 5000 і більше разів перевищує цей показник, і за умови, що підозрюваний є службовою особою державної установи чи господарюючого суб’єкта з державною часткою.
Застосування до сум у справі
Прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2026 році становить 3328 грн. Звідси розмірні пороги підслідності НАБУ становлять: близько 1,664 млн грн для статті 368 КК (500 × 3328 грн) і близько 16,64 млн грн для статті 209 КК (5000 × 3328 грн).
Неправомірна вигода, інкримінована за частиною третьою статті 368 КК, — «майже 1 млн грн» — не досягає порогу 1,664 млн грн. Це означає, що сам епізод хабаря окремо взятий формально не підпадає під розмірний критерій підслідності НАБУ; для нього підстава може існувати лише за суб’єктним критерієм — якщо підозрюваний співробітник СБУ належить до вищого офіцерського складу. У повідомленні НАБУ конкретна посада і звання підозрюваного не наведені, тож перевірити виконання цієї умови за відкритими джерелами неможливо.
Сума легалізації за частиною другою статті 209 КК — «понад 18,4 млн грн» — перевищує порог 16,64 млн грн. Оскільки Служба безпеки України є державним органом, штатний співробітник СБУ, якому інкримінована легалізація, з високою ймовірністю відповідає вимозі «службової особи державної установи», і цей епізод самостійно підпадає під підслідність НАБУ за розмірним критерієм — незалежно від того, підпадає підозрюваний під суб’єктний критерій чи ні.
Як один підслідний епізод підпорядковує решту статей
Частина десята статті 216 КПК України передбачає: якщо в межах одного провадження виявлено пов’язані кримінальні правопорушення, підслідні різним органам, і виділити їх в окреме провадження неможливо, прокурор, який здійснює нагляд, своєю постановою визначає єдину підслідність для всіх цих правопорушень. Це процесуальний механізм, який дозволяє епізоду легалізації (статті 209 КК), що самостійно підпадає під підслідність НАБУ за розмірним критерієм, «підпорядкувати» пов’язані з ним статті 368, 114-1 і 359 КК у межах одного провадження — замість розподілу матеріалів між НАБУ й іншими органами розслідування за кожною статтею окремо.
Висновок
Із відкритих даних НАБУ випливає, що сума легалізованих коштів (18,4 млн грн) перевищує розмірний порог підслідності НАБУ за статтею 209 КК (16,64 млн грн), тоді як сума самого хабаря (майже 1 млн грн) порогу за статтею 368 КК (1,664 млн грн) не досягає. Це формально дає підставу для підслідності НАБУ за розмірним критерієм щодо епізоду легалізації — незалежно від посади підозрюваного.
Водночас відповідь на питання, чи справу веде орган, якому вона підслідна за законом, залежить від документів, відсутніх у відкритому доступі: постанови прокурора САП про визначення єдиної підслідності за частиною десятою статті 216 КПК та точних відомостей про посаду і звання підозрюваного співробітника СБУ, які підтвердили би або спростували підслідність НАБУ і за суб’єктним критерієм. Без цих документів висновок про підслідність залишається відкритим питанням, а не встановленим фактом.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.