Обставини справи: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 було засуджено зач.1 ст. 286 КК. Ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2: у рахунок відшкодування витрат на лікування – 4734 грн, моральної шкоди – 100 000 грн, втраченого заробітку – 12 519 грн, витрат на правову допомогу –6000 грн, а всього – 123 253 грн.
Апеляційний суд своєю ухвалою вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Позиція ККС: скасовано судові рішення в частині вирішення цивільного позову і призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Обґрунтування позиції ККС: задовольняючи позовні вимоги потерпілого, місцевий суд у вироку формально зазначив, що цивільний позов потерпілого підлягає задоволенню. Однак цей суд ретельно не перевірив усіх вимог позивача, не оцінив наданих товарних чеків відповідно до ст. 94 КПК та на обґрунтування свого рішення про стягнення із засудженого коштів у рахунок відшкодування завданої шкоди не навів у вироку жодного доказу й розрахунку сум, присуджених на користь потерпілого ОСОБА_2.
Попри те, що на вказані порушення закону захисник посилався в апеляційний скарзі, суд апеляційної інстанції не усунув їх із використанням усіх процесуальних можливостей, не дослідив змісту доказів, не проаналізував їх, не зіставив відображених у них конкретних фактичних даних, яких також не зазначив в ухвалі. Замість цього суд обмежився твердженням про те, що цивільний позов вирішено судом першої інстанції за правилами, встановленими в КПК, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав такого рішення.
При визначенні розміру суми, яку необхідно стягнути із засудженого у рахунок відшкодування заподіяної потерпілому моральної шкоди, місцевий суд констатував, що вона встановлена з урахуванням перенесеного потерпілим стресу, порушенням способу його життя та життя його родини, пов’язаного з лікуванням, погіршенням стану здоров’я та проходженням курсу лікування, неможливістю працювати та годувати свою родину, частковим добровільним відшкодуванням шкоди.
Разом з цим із судових рішень не вбачається, що суди врахували майновий стан винного, його стан здоров’я та вжили всіх можливостей для справедливого вирішення цивільного позову. Крім того, суд не врахував того, що злочин, за який ОСОБА_1 було засуджено, за формою вини є необережним.
Тому рішення суду про стягнення із засудженого (як цивільного відповідача) саме 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди не можна визнати таким, що повною мірою відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості. Отже, вирок суду в цій частині також суперечить статтям 370, 374 КПК. У свою чергу суд апеляційної інстанції в ухвалі переконливо не спростував доводів захисника про необґрунтоване стягнення з ОСОБА_1коштів у зазначеному розмірі, не дав відповідей на аргументи скаржника про необґрунтоване задоволення цивільного позову. Таким чином, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Детальніше з текстом постанови ВС від 28.01.2020 у справі No639/1910/19 (провадження No 51-4115км19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/87298252