Подільський районний суд міста Києва вироком від 11 серпня 2026 року (справа №758/642/26, провадження №1-кп/758/1285/26) на підставі угоди про визнання винуватості засудив до чотирьох років позбавлення волі чоловіка, який, видаючи себе за практикуючого адвоката, вимагав і отримав 25 000 доларів США від військовозобов’язаного за обіцянку домовитися з посадовими особами військово-лікарської комісії про фіктивний діагноз і виключення з військового обліку, а також незаконно зберігав боєприпаси й бойові гранати. Суд звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням на трирічний іспитовий строк. При цьому сам вирок описує його дії як вчинені «будучи адвокатом» на підставі свідоцтва №8357/10 — тоді як за відкритими даними Єдиного реєстру адвокатів України право на адвокатську діяльність за цим-таки свідоцтвом було припинено ще 26 червня 2024 року, за сім місяців до подій, і в тексті вироку, наданому редакції, немає жодної згадки про перевірку цього факту судом.
Обставини справи
За обставинами, викладеними у вироку, засуджений, видаючи себе за адвоката і користуючись набутими соціальними й професійними зв’язками, поширював серед знайомих і клієнтів інформацію про нібито наявні в нього зв’язки з керівництвом територіального центру комплектування та соціальної підтримки і військово-лікарської комісії, а також про здатність за плату забезпечити безперешкодне (без притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку) оновлення військово-облікових даних, встановлення фіктивного діагнозу непридатності до військової служби та подальше виключення особи з військового обліку. 20 січня 2025 року до нього звернувся громадянин, який мав намір законно оновити військово-облікові документи; під час телефонної розмови засуджений вирішив вимагати з нього за це 25 000 доларів США. Постраждалий 22 січня 2025 року звернувся із заявою до правоохоронних органів і надалі діяв під їхнім контролем.
Гроші передавалися частинами: 2 000 доларів 13 лютого 2025 року (тоді ж засуджений передав постраждалому аркуш з написом «Попередня довідка» про нібито встановлений діагноз і непридатність до військової служби), 3 000 доларів 18 лютого 2025 року (в цей же день засуджений дав постраждалому підписати документ «Угода про надання правничої допомоги» на суму гонорару 25 000 доларів, аби замаскувати вимагання під легальну адвокатську діяльність, і продиктував йому для запису вигадану хронологію проходження військово-лікарської комісії та вигаданий діагноз) та решту 20 000 доларів 26 лютого 2025 року, одразу після чого його затримали.
Того ж дня під час обшуків за місцем його проживання, в автомобілі та в квартирі виявили й вилучили значну кількість боєприпасів і бойових гранат без передбаченого законом дозволу: 100 патронів калібру 9х19 мм, 60 патронів калібру .40 Smith & Wesson і наступальну гранату М67 — за місцем проживання; дев’ять гранат РГД-5, гранати Ф-1, GHO-1 та М26 — в автомобілі Honda CR-V; ще 200 патронів калібру 9х19 мм — у квартирі.
Засуджений видавав себе за адвоката з припиненим свідоцтвом, а суд статус у реєстрі, судячи з тексту вироку, не перевірив
Сам вирок описує дії засудженого як вчинені «будучи адвокатом та здійснюючи правозахисну діяльність відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №8357/10, виданого Радою адвокатів Київської області 08.10.2019». Це формулювання вироку не узгоджується з даними Єдиного реєстру адвокатів України: право на заняття адвокатською діяльністю за цим-таки свідоцтвом (№8357/10, видане 08.10.2019 рішенням Ради адвокатів Київської області №75) було припинено 26 червня 2024 року на підставі рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області №108/2024 від 26.06.2024 — тобто за пунктом 4 частини першої статті 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю). Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 32 цього ж Закону, припинення права на цій підставі настає з дня прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідного рішення, тобто з 26.06.2024, а не з якоїсь пізнішої дати чи, наприклад, дати набрання законної сили вироком. Це означає, що на момент подій, викладених у вироку (січень–лютий 2025 року), особа вже понад пів року як не мала права на заняття адвокатською діяльністю — тобто станом на момент вчинення злочину адвокатом не була, а лише видавала себе за нього.
Із матеріалів вироку випливає, що засуджений свідомо підтримував цю видимість: документ «Угода про надання правничої допомоги», яким він оформив отримання коштів від постраждалого, а також вилучені під час обшуків речі (відбитки печатки з написом «Копія вірна Адвокат») відтворюють атрибутику практикуючого адвоката й, за логікою самої схеми, слугували для того, щоб надати вимаганню вигляду законної оплати юридичних послуг.
Текст вироку не містить жодної згадки про те, що суд під час підготовчого засідання, затвердження угоди про визнання винуватості чи ухвалення вироку перевіряв актуальний статус обвинуваченого в Єдиному реєстрі адвокатів України — загальнодоступному державному реєстрі, звірка з яким не потребує додаткових ресурсів. Формулювання вироку «будучи адвокатом та здійснюючи правозахисну діяльність відповідно до свідоцтва» відтворює, найімовірніше, версію самого обвинуваченого чи матеріалів досудового розслідування без самостійної перевірки судом. Це аналітичне припущення редакції АДВОКАТ ПОСТ, засноване на відсутності в тексті вироку будь-якого посилання на таку перевірку, а не встановлений судом факт; текст вироку не деталізує повний перелік процесуальних дій, здійснених на етапі досудового розслідування чи в судовому засіданні, тому не можна виключити, що перевірка мала місце, але не знайшла відображення в мотивувальній частині.
Угода про визнання винуватості та вирок
11 червня 2026 року прокурор Київської міської прокуратури та обвинувачений за участю захисника уклали угоду про визнання винуватості за частиною третьою статті 369-2 Кримінального кодексу України (одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням) і частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України (незаконне придбання, зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу). Суд затвердив угоду та призначив покарання у виді чотирьох років позбавлення волі за першою статтею і трьох років — за другою, а остаточно, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, — чотири роки позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі статті 75 Кримінального кодексу України суд звільнив засудженого від відбування цього покарання з випробуванням на трирічний іспитовий строк, поклавши на нього обов’язки періодично реєструватися в органі пробації, повідомляти про зміну місця проживання й роботи та не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.
Серед обставин, які суд визнав такими, що пом’якшують покарання, — щире каяття, активне сприяння розслідуванню, відсутність судимості, добровільна військова служба засудженого в зоні бойових дій на Київщині в 2022 році, добровільна передача вилучених боєприпасів на потреби Збройних Сил України (за актом приймання-передачі від 24.03.2026 року) та добровільне перерахування на рахунок однієї з військових частин 600 000 грн. Застава в розмірі 1 036 000 грн, внесену третьою особою за ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 27.02.2025, суд залишив запобіжним заходом до набрання вироком законної сили, після чого її має бути повернуто заставодавцю. Судові витрати на проведення експертиз у загальній сумі понад 35 000 грн стягнуто із засудженого.
Юридичний контекст
Кримінальні правопорушення, передбачені частиною третьою статті 369-2 та частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України, суд у самому вироку кваліфікував як тяжкі злочини за статтею 12 Кримінального кодексу України, а перше з них — ще й як таке, що має корупційну складову. Санкція частини третьої статті 369-2 передбачає позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна як обов’язковим додатковим покаранням. У вироку суд прямо зазначив, що конфіскацію не призначив, оскільки умовами угоди про визнання винуватості її застосування сторони не передбачили, а при угоді про визнання винуватості конфіскація можлива лише тоді, коли це прямо обумовлено в самій угоді. Це саме той різновид практики застосування угод у корупційних провадженнях, який голова Комітету НААУ з питань антикорупційної політики та комплаєнсу Олександр Готін у власній публікації для НААУ описував як таку, що вже тривалий час рухається шляхом звільнення засуджених за корупційні злочини від реального позбавлення волі через угоди, — це позиція названого автора, а не встановлений висновок судової практики щодо саме цього вироку; частина друга статті 75 Кримінального кодексу України, на яку послався суд, справді прямо передбачає можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням за корупційні злочини за умови затвердження угоди про визнання винуватості й узгодженого покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше восьми років, тобто застосування цієї норми судом саме до випробувального строку відповідає її буквальному тексту. Питання ж про те, чи узгоджується з обов’язковим характером конфіскації в санкції частини третьої статті 369-2 сама можливість оминути її лише мовчанням сторін угоди, — самостійне юридичне питання, яке потребувало б окремого дослідження судової практики Касаційного кримінального суду і виходить за межі цього матеріалу.
Джерела: Вирок Подільського районного суду міста Києва від 11.08.2026 у справі №758/642/26, провадження №1-кп/758/1285/26 (текст провадження можна ідентифікувати за реквізитами на court.opendatabot.ua/cause/758/642/26. Єдиний реєстр адвокатів України, запис за свідоцтвом №8357/10, erau.unba.org.ua/profile/73042. Стаття 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». НААУ, Олександр Готін, «10 причин, чому угоди про визнання винуватості у корупції – невдала ідея», 25.10.2024.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.