Суддів покарали за скаргою адвоката, а потім вони розглядали справу його дружини й відмовилися від самовідводу: ЄСПЛ визнав порушення

Європейський суд з прав людини 22 жовтня 2026 року ухвалив рішення у справі «Анна Погосян проти Вірменії» (Anna Poghosyan v. Armenia, заява № 79920/17) і одноголосно встановив порушення права на неупереджений суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Двоє з трьох суддів Цивільного апеляційного суду Вірменії, які розглядали справу заявниці, раніше зазнали дисциплінарних стягнень за скаргою її чоловіка, адвоката. Вони відмовилися заявити самовідвід і самі ж відхилили заяву про відвід.

Вірменія має сплатити заявниці 3600 євро моральної шкоди, а рішення ЄСПЛ є підставою для перегляду справи за вірменським процесуальним законом.

Обставини справи

Заявницю за позовом приватної особи зобов’язали повернути борг за договором позики. У 2016 році вона оскаржила рішення до Цивільного апеляційного суду, а в січні 2017 року заявила відвід двом суддям колегії. У 2011 році тодішня Рада юстиції за скаргою її чоловіка, який був адвокатом в одній зі справ цих суддів, оголосила одному з них догану, а іншому — попередження. Для головуючого це було вже друге стягнення за рік, і третє могло призвести до його звільнення.

Судді відхилили відвід окремими, майже ідентичними ухвалами. Вони вказали, що заява надійшла через п’ять місяців після того, як заявниця дізналася про склад суду, і є спробою тиску; що закон дозволяє відвід, лише якщо суддя «є» упередженим, а не «міг бути»; що вони не виявляли жодної ворожості до заявниці; і що закон не передбачає відводу через упередженість щодо членів сім’ї сторін. Ухвали оскарженню не підлягали. Через десять днів суд відхилив апеляцію, а Касаційний суд визнав касаційну скаргу неприйнятною.

Позиція ЄСПЛ

Суд не знайшов ознак особистої упередженості суддів, тобто за суб’єктивним критерієм порушення немає. Проте, на думку ЄСПЛ, судді оцінили заяву про відвід виключно з погляду суб’єктивного критерію і не розглянули, чи може склад колегії викликати об’єктивно обґрунтовані сумніви в очах стороннього спостерігача. Для такого спостерігача тісний сімейний зв’язок заявниці з особою, через скаргу якої суддів притягнули до дисциплінарної відповідальності, достатній, щоб засумніватися в їхній неупередженості.

ЄСПЛ наголосив, що дисциплінарні стягнення можуть суттєво вплинути на особисте й професійне життя судді. Сумніви посилювало те, що ці двоє суддів становили більшість колегії, а один із них головував. За об’єктивним критерієм заявниця мала показати не фактичну упередженість суддів, а видимість упередженості, підтверджену встановленими фактами, і з цим завданням вона впоралася.

ЄСПЛ окремо звернув увагу, хоча й не оцінював цього питання, що вірменський закон не передбачав ні розгляду відводу іншими суддями, ні звичайного оскарження ухвали, якою судді самі відхиляють відвід.

Що це означає для захисту

Аналітично. Рішення має пряме значення для адвокатів, які подають дисциплінарні скарги на суддів. ЄСПЛ визнав, що таке стягнення може створювати об’єктивні сумніви в неупередженості судді не лише щодо самого адвоката, а й щодо його близьких родичів. Тож якщо суддя раніше зазнав стягнення за скаргою адвоката, клієнти та родичі цього адвоката мають підстави заявляти відвід, посилаючись на об’єктивний критерій неупередженості, а не доводити особисту ворожість судді.

В українському цивільному процесі, якщо суд вважає відвід необґрунтованим, його вирішує інший суддя, визначений автоматизованим розподілом, але лише якщо заява надійшла щонайменше за три робочі дні до засідання; пізніша заява вирішується самим складом суду (ч. 3 ст. 40 ЦПК). Отже, саме в ситуаціях, коли підстави для відводу виявляються пізно, суддя, щодо якого заявлено відвід, і далі сам вирішує питання про власну неупередженість, а це вимагає від нього ретельної оцінки за обома критеріями, на якій наполіг ЄСПЛ.

Читайте також на ADVOKAT POST

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.