Судова практика у сімейних спорах. Пріоритет найкращих інтересів дитини та збалансована рівність батьків: адвокат Гретченко

Під час вебінару у Вищій школі адвокатури на тему “Судова практика у сімейних спорах: пріоритет найкращих інтересів дитини та збалансована рівність батьків”, Гретченко Лариса, адвокат, медіатор, керівник центру “Адвокат дитини”ВША НААУ, заступник Голови Комітету з сімейного права НААУ, розповіла про концепцію забезпечення «найкращих інтересів дитини» за міжнародним правом та національним законодавством.

Конвенція ООН про права дитини, яка ратифікована в Україні в 1991 році першою закріпила принцип якнайкращих інтересів дитини.

В ст. 3 зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 12 наголошує, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Одним із міжнародних актів, якому також потрібно приділяти увагу і який широко застосовується в судовій практиці в Україні – є Європейська конвенція про здійснення прав дітей.

“Відповідно до пункту 4 статті 1 Конвенції Україна заявляє, що дія цієї Конвенції поширюється на розгляд судами справ, що стосуються:

  • усиновлення дитини;
  • встановлення опіки, піклування над дитиною;
  • визначення місця проживання дитини;
  • позбавлення або оспорювання батьківських прав;
  • інших питань про відносини між батьками та дитиною;
  • будь-яких інших питань, що стосуються дитини особисто, а також питань її сім’ї (у тому числі її виховання, поновлення батьківських прав, управління її майном)”.

Предметом цієї Конвенції є – у найвищих інтересах дітей – підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. (п. 2 ст. 1).

Говорячи про національне законодавство потрібно звернути увагу на засади, які закріплені в Сімейному кодексі України, а саме:

  • Стаття 7 ч. 6, ч.7, ч. 8

– Жінка та чоловік мають рівні права і обов’язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї;

– Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

– Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

  • Стаття 155 ч. 2, ч.3
  • Батьківські права НЕ можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
  • Стаття 171 ч.1, ч.2

– Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї. ….

– Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

  • Стаття 157 ч. 1-3

– Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою цієї статті.

– Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

– Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

  • Стаття 158

Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

  • Стаття 161

Спір між матір’ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини

  • Стаття 162

Правові наслідки протиправної поведінки одного з батьків або іншої особи при визначенні місця проживання малолітньої дитини

  • Стаття 164

Підстави позбавлення батьківських прав.

Потрібно зазначити, що важливим в адвокатській практиці є Закон України “Про охорону дитинства”. Цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Принцип «найкращих інтересів дитини» докладно розкритий Комітетом ООН із прав дитини у Зауваженні загального порядку No 14 (2013) «Про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів».

Особливості реалізації права дитини бути заслуханою в різних обставинах та ситуаціях розкрито Комітетом ООН із прав дитини в зауваженнях загального порядку No 12 (2009) «Право дитини бути заслуханою».

Перелік елементів, які можуть розглядатися при проведенні оцінки найкращих інтересів дитини:

  • • Погляди та прагнення дитини;
  • • її особистість, вік та стать, персональна історія та соціально-культурне тло;
  • • турбота, захист і безпека дитини;
  • • благополуччя дитини;
  • • сімейне оточення, стосунки та контакти з сім’єю;
  • • соціальні контакти дитини з однолітками і дорослими;
  • • фактори вразливості, тобто ризики, з якими дитина стикається, і можливості захисту, забезпечення її прав і можливостей;
  • • наявні в дитини навички та розвиток її здібностей;
  • • права і потреби у галузях охорони здоров’я та освіти;
  • • розвиток дитини, її поступовий перехід у доросле і самостійне життя;
  • • будь-які інші особливі потреби дитини.