Для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, докази відіграють не кількісну роль, а використовуються в доказуванні, якщо в них доведено достовірність фактів і обставин.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 135 КК. Цим же вироком ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК та виправдано.
Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду та ухвалив новий вирок, яким визнав ОСОБА_1 винуватим за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК.
ККС скасував цей вирок апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За результатом нового розгляду апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині визнання ОСОБА_1 невинуватим за ч. 2 ст. 286 КК і призначеного йому покарання за ч. 1 ст. 135 КК та ухвалив у цій частині новий вирок, за яким засудив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК. Крім цього, на підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_1 від покарання, призначеного місцевим судом за ч. 1 ст. 135 КК, у зв’язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК.
Позиція ККС: залишено без зміни вирок апеляційного суду.
Обґрунтування позиції ККС: колегією суддів ККС не встановлено істотних порушень норм права, які тягнуть за собою безумовне скасування судового рішення.
Вирок апеляційного суду є достатньо вмотивованим та обґрунтованим, за змістом відповідає ст. 420 КПК і загальним вимогам до вироків.
При цьому є безпідставними доводи захисника про те, що апеляційний суд при обґрунтуванні доведеності вини ОСОБА_1 врахував недопустимі і неналежні докази, зокрема інженерно-транспортну експертизу. Так, захисник вважає, що експертиза ґрунтується на припущеннях та сумнівних вихідних даних, які слідчий не перевірив шляхом проведення слідчого експерименту в порядку ст. 240 КПК. Надаючи оцінку аналогічним доводам захисника, суд апеляційної інстанції зауважив, що направлені експерту вихідні дані були отримані як за результатами проведення слідчих дій, так і з урахуванням пояснень ОСОБА_1 у ході досудового розслідування про обставини дорожньо-транспортної пригоди. Тому суд апеляційної інстанції, не встановивши порушень вимог КПК при призначенні та проведенні експертизи, проаналізувавши її зміст та порівнявши експертний висновок із фактичними даними, що містяться в інших доказах, дійшов обґрунтованого висновку про належність і допустимість як цього доказу так і похідних від нього доказів.
Та обставина, що слідчий не перевірив показання ОСОБА_1 шляхом проведення слідчого експерименту, не може свідчити про недостовірність висновку експерта, який не суперечить сукупності інших доказів.
Слід зазначити, що для встановлення обставин, що мають значення для
кримінального провадження, докази відіграють не кількісну роль, а використовуються в доказуванні, якщо в них доведено достовірність фактів і обставин. У цьому кримінальному провадженні апеляційний суд з’ясував усі
обставини, передбачені у ст. 91 КПК, та дійшов обґрунтованого висновку, що досліджені докази в їх сукупності та взаємозв’язку безсумнівно доводять
вчинення засудженим кримінального правопорушення проти безпеки
дорожнього руху. Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів
додержання судом апеляційної інстанції приписів статей 84, 91, 94 КПК, у касаційній скарзі не наведено.
Детальніше з текстом постанови ВС від 02.06.2022 у справі No 571/1436/15-к (провадження No 51-1922км19) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104667108.