До повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки віднесено вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яке здійснюється на підставі поданої заяви військовозобов’язаного. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки після отримання заяви військовозобов’язаного про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих до неї документів зобов’язаний розглянути таку заяву по суті та прийняти відповідне рішення — про надання відстрочки або про відмову в її наданні.
21 травня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Особа_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 140/8613/23 за позовом Особа_1 до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій щодо відмови у прийнятті рішення за заявами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов’язання вчинити відповідні дії.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач обґрунтовував позов тим, що на його утриманні перебуває повнолітній син, якому встановлено І групу інвалідності, тому відповідно до абзацу восьмого частини першої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-XII) ця обставина надає йому право на відстрочку від призову під час мобілізації. Позивач вказував, що двічі звертався до територіального центру комплектування із заявами про надання йому відстрочки та доданими документами. Однак замість прийняття рішення про надання або відмову в наданні відстрочки відповідач повідомив про необхідність особисто прибути до ТЦК для уточнення військово-облікових даних та пройти військово-лікарську комісію.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовлено. Суди виходили з того, що подані позивачем документи не підтверджують належним чином факт перебування повнолітнього сина з інвалідністю на його утриманні, а тому дії відповідача є правомірними.
Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково.
ОЦІНКА СУДУ
До повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки віднесено вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яке здійснюється на підставі поданої заяви військовозобов`язаного.
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач звертався до відповідача із заявами про звільнення від призову на військову службу під час загальної мобілізації на підставі того, що на утриманні позивача перебуває повнолітній син з I групою інвалідності. До вказаних заяв позивачем долучено документи, які, на думку позивача, надавали йому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання заяв позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів, які на думку позивача, підтверджували це право, повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду заяв позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або відмову в такому.
Листи відповідача носять інформативний характер та не свідчать про прийняття відповідачем рішення по суті порушеного у заявах питань, отже, у спірному випадку відповідач не розглянув по суті заяви позивача та не ухвалив рішення про надання або про відмову у наданні відстрочки.
Оскільки заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідачем по суті не розглядалися, позаяк відсутнє рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про відмову в наданні такої відстрочки, Верховний Суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у прийнятті рішень за заявами позивача є протиправними.
Суди попередніх інстанцій замість того, щоб надати оцінку листам відповідача за результатами розгляду заяв позивача, фактично вирішували питання, яке позивач ставив перед відповідачем.
У межах спірних правовідносин судом не може бути вирішено питання чи має позивач право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 8 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, чи у повному обсязі доказами (документами) підтвердив таке право, позаяк сам відповідач указане питання не вирішував.
З огляду на викладене, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов’язання відповідача розглянути заяви Особа_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 8 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII та за наслідком розгляду цих заяв прийняти відповідне рішення згідно законодавства.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 21 травня 2026 року у справі № 140/8613/23 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136717660
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.