У Вищій школі адвокатури відбулась Фахова дискусія - Захист прав військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх родин

Фахову дискусію на тему: захист прав військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх родин провели Поліщук Вікторія — адвокат, медіатор, Голова Комітету з трудового права НААУ, керівниця Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ; Кайда Наталія — адвокат, член Комітету з трудового права НААУ, доктор юридичних наук, науковий співробітник Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, тренер, розробник програм Української школи урядування; Черевко Наталія — адвокатка, членкиня Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ, кандидат наук з державного управління; Цупка Катерина — адвокатка, член Центру трудового права та соціального забезпечення та Лисенко Ганна — адвокат, член Комітету з трудового права НААУ, партнер АО «Адвокатська сім’я Лисенко», експерт з трудового, податкового та господарського права під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектори докладно проаналізували разом з учасниками захист прав військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх родин, а саме:

1. Грошове забезпечення військовослужбовців.
2. Захист прав військовослужбовців у справах про дисциплінарні стягнення.
3. Судова практика з житлових питань військовослужбовців.
4. Пенсійне забезпечення військовослужбовців: судова практика та проблеми виконання судових рішень.
5. Позиції Верховного суду щодо трудових прав та гарантій працівників, які проходить військову службу.

У рамках характеристики прав військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх родин акцентовано на наступному:

1. Грошове забезпечення військовослужбовців

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців та членів їх сімей»: держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Способи отримання грошового забезпечення:

Особисто (на картковий рахунок.
Членам сімей (у тому числі в разі неможливості отримання грошового забезпечення під час участі в бойових діях перебування в полоні та оголошення військовослужбовця зниклим безвісти ))(на картковий рахунок).
Іншою особою за належно оформленою довіреністю особистим розпорядженням військовослужбовця на картковий рахунок.

Розмір грошового забезпечення військовослужбовців залежить від займаної посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Щомісячні основні види:

посадовий оклад (виплачуються залежно від займаних посад і тарифних розрядів, передбачених у штаті військової частини наказ Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам);
оклад за військовим званням;
надбавка за вислугу років.

Щомісячні додаткові види:

підвищення посадового окладу;
надбавки;
доплати;
винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;
винагорода за особливості проходження служби ( під час воєнного стану (особливого періоду);
премія.

Одноразові додаткові види:

винагороди (крім винагороди військовослужбовцям які обіймають посади пов’язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану;
допомоги.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно

здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

На період дії воєнного стану (особливого періоду):

а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на

умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України

б) військовослужбовцям виплачується винагорода за знищене (захоплене озброєння та військову, бойову ( спеціалізовану) техніку противника у розмірах від чотирьох до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (стаття 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Виплата такої винагороди регламентується спеціальним порядком, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 18.09.2020 року № 340. Розмір від 12 180 до 243 600 гривень залежно від виду техніки.

Рішення про визнання техніки знищеною чи захопленою приймається на підставі не менш ніж трьох документів Далі робиться висновок про знищення ( техніки противника, і оформлюється розпорядчим документом (керівника угруповання військ (сил).

Судова практика:

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2024 р. у справі
№ 48041524 щодо призначення позивачу частки одноразової грошової допомоги на доньку.
Постанова Верховного Суду від 15.10.2024 р. у справі № 140469522 адміністративне провадження № К/ 990 22451 24 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у порядку і розмірах, визначених чинним законодавством України у зв`язку зі смертю батька, який помер внаслідок захворювання, пов’язаного із захистом Батьківщини.
Постанова Верховного Суду від 17.10.2024 р. у справі № 4202631923 адміністративне провадження № К/9901049024 щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25 місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Постанова Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 24.01. 2023 р. у справі № 7601172717 адміністративне провадження № К/99011113118 щодо одноразової грошової допомоги.
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2023 р. у справі № 280387821 адміністративне провадження № К/ 9902225122 щодо виплати одноразової допомоги.
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.02.2024 р. у справі № 420 1427 23 адміністративне провадження № К/9902479623 щодо щомісячної надбавки.
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2023 р. у справі № 520 21428 21 адміністративне провадження № К/9902085822, К/99012048822 щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

2. Захист прав військовослужбовців у справах про дисциплінарні стягнення

Нормативна база/ Базові акти:

Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»;
Дисциплінарний статут Збройних Сил України;
Статут внутрішньої служби ЗСУ;
Кодекс адміністративного судочинства України;
Положення про проходження військової служби (Указ Президента №1153/2008);
Наказ МОУ №608 (Порядок службового розслідування).

Ключові норми для спорів:

Дисциплінарний статут:

ст. 45 — підстави для накладення стягнення;
ст. 48 — види стягнень;
ст. 83–85 — процедура притягнення;
ст. 86–87 — встановлення вини;
строки притягнення (10 діб / 6 місяців).

КАС України:

ст. 2 — критерії перевірки рішень суб’єкта владних повноважень;
ст. 77 — обов’язок доказування (на відповідачі);
ст. 90 — оцінка доказів.

Позиція суду / накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани:

Загальні підходи суду. Суд перевіряє:

чи є склад дисциплінарного проступку;
чи дотримано процедуру;
чи є докази вини;
чи є пропорційність стягнення.

Вимоги до наказу. Суд фактично формує стандарт:

Наказ має містити:

опис проступку;
час, місце, обставини;
конкретні порушені норми;
причинний зв’язок;
ступінь вини;
мотиви вибору стягнення.

Службове розслідування. Важливий висновок: розслідування не є обов’язковим, але вина, обставини і причинний зв’язок мають бути встановлені будь-яким способом.

Доказування:

Ключова позиція: тягар доказування → військова частина.

Доказів:

проступку;
вини;
причинного зв’язку.

Протиправність дій військової частини. Основні порушення:

Відсутність складу правопорушення, не встановлено:

що саме зробив військовий;
які обов’язки порушив.

Відсутність доказів:

наказ базується на: рапорті невідомого змісту;
жодних матеріалів: пояснень, актів, доказів.

Немотивований наказ.

Порушення вимог до індивідуального акта:

відсутня фактична частина;
відсутня юридична кваліфікація;
відсутні мотиви.

Порушення стандартів дисциплінарного провадження, не встановлено:

вина;
причинний зв’язок;
обставини.

Висновок суду:

Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а також не обґрунтовано правомірність накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Оскаржуваний наказ:

не містить жодного обґрунтування обставин правопорушення;
не встановлює ступінь вини військовослужбовця;
не підтверджений належними доказами;
та є таким, що не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості.

У зв’язку з цим суд дійшов висновку, що накладене дисциплінарне стягнення у формі догани є протиправним та підлягає скасуванню.

Судова практика: за рішенням Одеського окружного адміністративного суду

від 16 лютого 2026 року у справі № 420/29085/25.

Інша судова практика:

Обставини справи: командування покарало офіцера за несвоєчасний документ, але не довело, що він винен, не врахувало умови служби, не дотрималось процедури і не обґрунтувало суворість покарання. За рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у праві № 600/667/26а.
Суд встановив, що ключовим є сам факт невиконання позивачем наказу начальника, який не був спростований жодними доказами з боку. За рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року у справі №460/22537/25.
Дисциплінарне стягнення у вигляді «попередження про неповну службову відповідність» було накладене незаконно через порушення строків. Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі № 620/12003/24.

3. Судова практика з житлових питань військовослужбовців

Конституція України ст. 47 гарантує, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Житловий кодекс України: держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах,у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, тачленам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Пункт 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР,іншими законами, в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями,що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Постанова КМУ від 03 серпня 2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями».

Форми забезпечення житлом військовослужбовців:

Службове житло;
Постійне житло;
Грошова компенсація за належне для отримання житлове приміщення;
Пільгове кредитування та інші механізми забезпечення житлом.

Найпоширеніші житлові спори військовослужбовців:

взяття на квартирний облік;
зняття з квартирного обліку;
черговість отримання житла;
надання службового житла;
виключення житла із числа службового;
отримання грошової компенсації;
приватизація житла.

Судова практика щодо квартирного обліку:

Правова позиція ВС сформована у Постанові ВС від 24 вересня 2021 року у справі № 748/303/20 щодо реалізації права військовослужбовців, які мають вислугу 20 і більше років, на отримання житла.
Правова позиція Великої Палати Верховного Суду згідно з Постановою від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 щодо юрисдикції спорів з приводу оскарження військовослужбовцями рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових комісій.
Правова позиція ВС сформована у постанові від 02 червня 2021 року у справі № 683/2725/18 щодо залишення військовослужбовців на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби у зв`язку з закінченням строку дії контракту.
Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 22 жовтня 2025 року у справі № 420/16547/24 щодо відсутності у житлових комісій гарнізонів повноважень з приводу визначення відсоткового розподілу житлових приміщень.
Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 31 січня 2022 року у справі № 120/3801/21-а щодо юрисдикції спорів з приводу оскарження рішення органу місцевогосамоврядування про відмову у забезпеченні військовослужбовців житлом.

Судова практика щодо виселення військовослужбовців тачленів їх сімей:

Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 26 квітня 2021 року у справі № 683/2317/18 щодо відсутності підстав для виселення зі службового житла військовослужбовця.
Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 26 квітня 2021 року у справі № 683/2317/18[1] щодо можливості віднесення справи про виселення осіб зі службового житлового приміщення до категорії малозначних.
Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 19 листопада 2025 року у справі № 591/3807/22 щодо обставини, яка не є підставою для виселення військовослужбовця із службового житла.

Пільги на послуги ЖКГ:

Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Рішенням від 11 лютого 2026 року у справі № 440/11441/25 щодо нормативно-правового регулювання реалізації права на пільги ветеранам військової служби та деяким іншим особам стосовно оплати житлово-комунальних послуг.

4. Пенсійне забезпечення військовослужбовців: судова практика та проблеми виконання судових рішень

Надмірний формалізм при розгляді звернень щодо перерахунку пенсії:

Верховний Суд у постанові від 22.07.2025 у справі № 580/710/24 наголосив на недопустимості надмірного формалізму з боку органів Пенсійного фонду. Суд зазначив, що навіть якщо звернення подано у формі адвокатського запиту, але з його змісту чітко вбачається волевиявлення особи на перерахунок пенсії, таке звернення повинно розглядатися за змістом, а не за формою. Відмова лише з формальних підстав є порушенням права на соціальне забезпечення та суперечить принципам пропорційності, добросовісності і верховенства права.

Строки звернення військовослужбовців до суду в пенсійних спорах:

У постанові КАС ВС від 19.05.2026 у справі № 520/22229/24 Суд дійшов висновку, що ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-XII є спеціальною нормою, яка передбачає проведення перерахунку пенсії без обмеження будь-яким строком, якщо його не проведено з вини Пенсійного фонду або органів, що видають довідки. Тому шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ст. 122 КАС України, не застосовується. Порушене право має триваючий характер.

Аналогічний підхід викладено у постанові КАС ВС від 09.03.2026 у справі № 560/3419/24. Суд підкреслив, що перерахунок пенсії має здійснюватися Пенсійним фондом автоматично, з моменту виникнення відповідної підстави, і не залежить від звернення пенсіонера.

Ключовим орієнтиром є зразкова справа Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024 № 380/19324/23, у якій розмежовано:

спори щодо призначення або обчислення пенсії;
спори щодо невиконання державою обов’язку з перерахунку вже призначеної пенсії.

У другій категорії справ шестимісячний строк звернення до суду не застосовується.

Відмова у перерахунку пенсії через неподання розрахунку вислуги років:

У постанові КАС ВС від 29.01.2025 у справі № 580/460/24 Суд визнав протиправною відмову у перерахунку пенсії через неподання розрахунку вислуги років.

Верховний Суд зазначив, що неподання такого документа безпосередньо пенсіонером не може мати негативних наслідків для нього, оскільки орган Пенсійного фонду має можливість самостійно витребувати необхідні документи або повідомити заявника про необхідність їх подання. Відмова у перерахунку пенсії за таких обставин є протиправною.

Перерахунок пенсій та застосування понижуючих коефіцієнтів:

У постанові СП КАС ВС від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 сформульовано важливий висновок щодо застосування Постанови КМУ № 704. Суд відступив від попередньої практики та вказав, що при підготовці довідок про грошове забезпечення для перерахунку пенсій має застосовуватися первісна редакція пункту 4 Постанови № 704 із використанням прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного року, а не фіксованої величини 1762 грн, передбаченої Постановою № 481.

Разом з тим Верховний Суд зазначив, що премії, встановлені наказами Міністра оборони України, не є підставою для перерахунку пенсії.

Водночас ухвалою КАС ВС від 22.05.2026 у справі № 240/401/26 питання було передано на розгляд об’єднаної палати через наявність різних підходів у судовій практиці щодо застосування первісної або зміненої редакції Постанови № 704.

Обмеження максимального розміру пенсії та понижуючі коефіцієнти:

У постанові КАС ВС від 27.02.2026 у справі № 400/3676/25 Суд визнав протиправним застосування коефіцієнтів зменшення пенсій, встановлених ст. 46 Закону № 4059-IX та Постановою КМУ № 1 від 03.01.2025.

Суд виходив із того, що зміна умов пенсійного забезпечення осіб, які отримують пенсії за Законом № 2262-XII, може здійснюватися лише шляхом внесення змін до відповідного закону, а не підзаконними нормативними актами.

Також зазначено, що:

рішенням КОАС від 15.09.2025 у справі № 320/2229/25 відповідні положення Постанови № 1 були визнані протиправними та нечинними;
постановою КАС ВС від 20.05.2026 ці рішення залишено без змін;
23.01.2026 Верховний Суд звернувся до Конституційного Суду з поданням щодо конституційності відповідних положень Закону № 4059-IX та Постанови № 1.

Практика ЄСПЛ щодо виконання судових рішень:

Особливе значення має пілотне рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009.

ЄСПЛ встановив системну проблему невиконання Україною рішень національних судів, винесених проти державних органів. Суд констатував порушення:

статті 6 Конвенції;
статті 1 Першого протоколу;
статті 13 Конвенції.

ЄСПЛ наголосив, що держава не може виправдовувати невиконання судових рішень відсутністю бюджетних коштів.

У подальшому рішенні «Бурмич та інші проти України» від 12.10.2017 Суд передав понад 12 тисяч аналогічних заяв у процедуру виконання рішення у справі Іванова, підтвердивши структурний характер проблеми.

Проблеми виконання судових рішень у пенсійних спорах: проблема виконання рішень залишається системною навіть через 16 років після рішення у справі Іванова та 8 років після справи Бурмич. Комплексного законодавчого вирішення питання досі не досягнуто.

Суттєвою подією стало скасування Постанови КМУ № 821 від 14.07.2025 рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, яке було залишене без змін Шостим ААС 08.06.2026. Суд визнав зазначену постанову протиправною та нечинною.

Судовий контроль за виконанням рішень:

У постанові ПААС від 11.03.2026 у справі № 200/1574/25 роз’яснено, що накладення штрафу на керівника органу влади за невиконання рішення суду є формою юридичної відповідальності та одним із засобів судового контролю. Визначальною умовою застосування штрафу є невиконання рішення без поважних причин.

Постановою КАС ВС від 29.04.2026 у справі № 460/9270/24 зроблено висновок, що за подання апеляційних та касаційних скарг на ухвали, постановлені в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, судовий збір не сплачується. Такий висновок ґрунтується також на рішенні Конституційного Суду України від 10.03.2026 № 2-р/2026.

Інфляційні втрати та компенсація за прострочення виплат:

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2023 у справі № 420/2411/19 вказала, що у разі прострочення державою виконання грошового зобов’язання, підтвердженого судовим рішенням, застосовується ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо інфляційних втрат та процентів.

У постанові КАС ВС від 31.03.2026 у справі № 420/30633/24 Суд роз’яснив, що право на компенсацію втрати частини доходів виникає лише після фактичної виплати основної заборгованості. Якщо заборгованість ще не виплачена, вимога про компенсацію є передчасною.

Додатково у постанові КАС ВС від 31.03.2026 у справі № 420/4689/25 Суд зазначив, що строк звернення до суду за компенсацією втрати частини доходів починає обчислюватися саме з моменту фактичного погашення заборгованості, а нестача бюджетного фінансування не звільняє Пенсійний фонд від обов’язку нарахувати і виплатити таку компенсацію.

5. Позиції Верховного суду щодо трудових прав та гарантій працівників, які проходить військову службу

Право працівників, якіперебуваютьв ЗСУ на захисту випадкахзвільнення:

Ст. 43 Конституція України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення
Ст. 55 Конституції України к ожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб
П. 3 ст. 36 КЗпП припинення трудового договору у разі призову на військову службу, крім випадків за ст 119 КЗпП
Ст. 119 ст. 119-1 КЗпП збереження робочого місця та посади, виплата середнього заробітку (у певних випадках)
Ст. 235 КЗпП у разі незаконного звільнення працівник повинен бути поновлений на попередній роботі Приймаючи рішення про поновлення на роботі, суд також приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. Рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Збереження місця роботи, посади та середнього заробітку під час проходження військової служби:

Ч. 3 ст. 119 та ст. 119-1 КЗпП — зберегіється місця роботи та посада.
Ч. 1 ст. 119 КЗпП — зберігається місця роботи, посади та середній заробіток, якщо доброволець виконує державний або громадський обов’язок.

Ч. 2 ст. 39 Закону Про військовий обов’язок і військову службу громадяни України, які проходять базову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації , на особливий період або прийняті на військову службу за контрактом у разі оголошення рішення про проведення мобілізації та ( або ) введення воєнного стану, а також громадяни віком від 18 до 25 років, які проходять військову службу за контрактом, укладеним відповідно до абзацу четвертого частини третьої статті 23 цього Закону строком на один рік, користуються гарантіями:

Ч. 3 статті 119 Кодексу законів про працю України;
Ч. 1 статті 53 і ч. 2 статті 57 Закону України «Про освіту»;
Ч. 2 статті 44, ч. 1 статті 54 і ч. 3 статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту»;
Ч. 2 статті 46 Закону України «Про вищу освіту».