Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 1 липня 2026 року (справа № 922/1414/20) відмовилася приймати до свого провадження справу про повернення територіальній громаді Харкова приватизованого комунального майна, повернувши її на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (СП щодо земельних відносин КГС ВС).
Обставини справи
У травні 2020 року прокурор в інтересах держави звернувся з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і ТОВ «Грань-Кор» про визнання незаконним рішення ради про відчуження комунальної власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень на вулиці Ярославській у Харкові та повернення цього майна вартістю 808 045,20 грн територіальній громаді. Суди першої та апеляційної інстанцій (2020–2021 роки) повністю задовольнили позов, встановивши недобросовісність дій покупця, який придбав майно шляхом викупу без законних підстав для приватизації.
Розгляд касаційних скарг Ради, Управління і Товариства тривав понад п’ять років і супроводжувався численними зупиненнями провадження — переважно у зв’язку з очікуванням формування Великою Палатою ВС правових позицій у подібних справах (№ 925/1133/18, № 922/1137/20, № 922/3727/19 та інших).
Чому справу передали до Великої Палати
9 квітня 2026 року СП щодо земельних відносин КГС ВС передала справу на розгляд Великої Палати ВС одразу з двох підстав, передбачених статтею 302 ГПК України: необхідність відступити від висновків Великої Палати (шляхом їх «уточнення») та наявність виключної правової проблеми.
Колегія вважала, що позиції Великої Палати щодо процесуального статусу прокурора потребують уточнення. Зокрема, у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21 Велика Палата сформулювала правило: якщо прокурор захищає інтереси держави, які виходять за межі інтересів територіальної громади, орган місцевого самоврядування, що порушив ці інтереси, є відповідачем; але якщо прокурор захищає суто інтереси самої громади, то відповідний орган місцевого самоврядування є позивачем за таким позовом — навіть якщо саме його рішення й стало підставою для порушення інтересів громади.
Колегія зазначила: у справі Харківської ради прокурор не обґрунтовував наявності інтересів держави, які виходили б за межі інтересів територіальної громади, — а отже, за логікою постанови № 922/5241/21, Раду мали визначити позивачем, а не відповідачем. Це, на думку колегії, ставить під сумнів обґрунтованість самостійного звернення прокурора з позовом і вимагає уточнення висновків Великої Палати.
Колегія також сформулювала виключну правову проблему з трьох питань: (1) чи має прокурор право на статус самостійного позивача, коли орган, уповноважений захищати інтереси громади, одночасно є відповідачем; (2) який процесуальний наслідок настає, якщо суд після відкриття провадження встановить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави — відмова в позові по суті чи залишення позову без розгляду; (3) чи поширюється на такі приватноправові майнові спори доктрина заборони «спору держави із самою собою», сформульована Великою Палатою в адміністративній справі № 815/6347/17.
Чому Велика Палата відмовилася приймати справу
Велика Палата дослідила ці аргументи і не знайшла підстав для прийняття справи до власного провадження — за жодною з двох заявлених підстав.
Щодо необхідності відступу. Велика Палата нагадала: відступати від власних попередніх висновків можна лише за наявності належної підстави — вад попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість, помилковість) або суттєвої зміни суспільного контексту. Колегія ж не навела обґрунтування, у чому саме полягає неузгодженість висновків постанови № 922/5241/21 з попередньою практикою — вона лише констатувала, що застосування цих висновків до конкретних обставин справи Харківської ради дає інший результат (Раду мали визначити позивачем), не пояснюючи, чому це вимагає зміни самого правового підходу, а не просто його застосування.
Велика Палата детально проаналізувала три власні постанови, на які посилалася колегія (у справах № 925/1133/18, № 296/704/21 та № 922/5241/21), і встановила, що вони формують послідовний, не суперечливий підхід: статус сторін залежить від того, чиї саме інтереси захищає прокурор — держави в цілому (тоді орган місцевого самоврядування є відповідачем) чи виключно територіальної громади (тоді цей орган є позивачем). У справі Харківської ради прокурор обґрунтовував позов саме захистом інтересів територіальної громади, не заявляючи про ширший інтерес держави, — а тому застосування вже сформульованого підходу вело до одного логічного висновку, який колегія й отримала. Це не є ознакою неузгодженості практики, що потребує відступу.
Щодо процесуальних наслідків відсутності підстав представництва (друге питання) Велика Палата також не знайшла суперечності: наведена колегією «неоднакова практика» 2019 року не відображає стану судової практики після ухвалення Великою Палатою постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, яка й мала усунути ці розбіжності, а новіших прикладів суперечливих висновків колегія не навела.
Щодо виключної правової проблеми. Стосовно третього питання — поширення доктрини «спору держави із самою собою» на приватноправові майнові спори — Велика Палата вказала на ключову відмінність: сформульована в справі № 815/6347/17 доктрина стосувалася спору прокурора з іншим суб’єктом владних повноважень, тоді як у справі Харківської ради відповідачем є приватна компанія (ТОВ «Грань-Кор»), яка має власний майновий інтерес щодо предмета спору. Тобто абстрактне питання, сформульоване колегією, виходить за межі фактичних обставин цієї конкретної справи і не може бути вирішене в її межах.
Процесуальний наслідок
Оскільки Велика Палата не знайшла підстав для прийняття справи до власного розгляду за жодною із заявлених підстав, справу повернуто на розгляд тій самій колегії — СП щодо земельних відносин КГС ВС, яка тепер має розглянути касаційні скарги Харківської міської ради, Управління комунального майна та ТОВ «Грань-Кор» по суті, застосовуючи вже сформульовані Великою Палатою правові позиції без права повторної передачі цієї справи на розгляд Великої Палати (частина 6 статті 303 ГПК України).
Значення ухвали
Ця ухвала цінна не стільки конкретним результатом (справу повернуто без розгляду по суті), скільки тим, що Велика Палата детально й системно виклала, як розмежовувати статус прокурора-позивача та органу місцевого самоврядування-відповідача/позивача у спорах про незаконну приватизацію комунального майна — підтвердивши, що масив подібних харківських справ (перелічено 26 номерів справ у самій ухвалі) повинен розглядатися за вже усталеним підходом, сформульованим у постановах № 925/1133/18, № 296/704/21 та № 922/5241/21, без подальших спроб «уточнити» ці висновки шляхом повторної передачі до Великої Палати.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.