Про захист трудових та соціальних прав ВПО, військовослужбовців та осіб, які постраждали від збройної агресії, під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ розповіли:
- Вікторія Поліщук – адвокат, медіатор, Голова Комітету з трудового права НААУ, керівниця Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ;
- Наталія Кайда – адвокат, член Комітету з трудового права НААУ, доктор юридичних наук, науковий співробітник Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, тренер, розробник програм Української школи урядування;
- Ірина Шапошнікова – адвокат, член Центру правничої лінгвістики та Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ;
- Анастасія Якімова – адвокат, член Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ, член Комітету НААУ з питань цивільного права та процесу.
Лекторки докладно проаналізували разом з учасниками захист трудових та соціальних прав ВПО, військовослужбовців та осіб, які постраждали від збройної агресії, а саме:
- 1. Працевлаштування ВПО, осіб з інвалідністю та ветеранів.
- 2. Захист прав військовослужбовців. Підстави набуття права на отримання додаткової грошової винагороди збільшеної до 100 тис.грн. та набуття права і отримання додаткової одноразової грошової винагороди у розмірі 70 тис. грн. за виконання бойових (спеціальних) завдань.
- 3. Звільнення від сплати судового збору у спорах, повʼязаних з захистом прав військовослужбовців.
- 4. Окремі види звільнень під час дії воєнного стану.
У рамках характеристики трудових та соціальних прав ВПО, військовослужбовців та осіб, які постраждали від збройної агресії акцентовано на наступному:
1. Працевлаштування ВПО, осіб з інвалідністю та ветеранів
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що в разі взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Забороняється з мотивів інвалідності:
- – відмовляти в укладенні трудового договору;
- – відмовляти в просуванні по службі;
- – переводити особу з інвалідністю на іншу роботу без її згоди;
- – звільняти з ініціативи адміністрації, крім випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан здоров’я перешкоджає виконанню трудових обов’язків чи загрожує здоров’ю й безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я такої особи.
Якщо особа з інвалідністю потребує за станом здоров’я надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести її, за згодою, на таку роботу відповідно до медичного висновку тимчасово або без обмеження строку.
Пільги для осіб з інвалідністю внаслідок війни:
- Переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємств, установ, організацій;
- Виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності працюючим особам з інвалідністю внаслідок війни в розмірі 100 % середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи.
- Виплата працюючим особам з інвалідністю допомоги по тимчасовій непрацездатності до 4 місяців підряд або до 5 місяців протягом календарного року, а також допомоги по державному соціальному страхуванню за весь період перебування в санаторії з урахуванням проїзду туди і назад у разі, коли для лікування не вистачає щорічної і додаткової відпусток;
- Використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Військовий облік осіб з інвалідністю:
Статтею 2 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України” визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Разом з цим, статус непридатний до військової служби означає що людина не має можливості проходити військову службу в Збройних Силах України. Статус непридатний до військової служби визначається під час медичного огляду у військовій комісії.
У разі рівних умов продуктивності праці та кваліфікації перевага в залишенні на роботі, зокрема, надається:
- учасникам бойових дій;
- постраждалим учасникам Революції Гідності;
- членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни;
- членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;
- особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
- працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
ВПО та працевлаштування:
Працевлаштування внутрішньо переміщених осіб здійснюється на загальних підставах.
Якщо працівник не звільнений з основного місця роботи, його працевлаштування може відбуватися лише через прийняття за сумісництвом.
Такий трудовий договір може бути укладено як строковий (тобто, на певний термін, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк), так і безстроковий, що укладається на невизначений строк.
Мінфін наказом від 01.04.2024 р. № 159 затвердив Методику верифікації надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні.
Регіональні центри зайнятості у разі звернення роботодавця за призначенням компенсації витрат формують запит в інформаційноаналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу на відповідність повідомленої роботодавцем інформації даним, що обробляються стосовно нього та працевлаштованої особи в інформаційно-аналітичній платформі, та в режимі реального часу отримують підтвердження відповідності наданої роботодавцем інформації вимогам законодавства.
2. Захист прав військовослужбовців. Підстави набуття права на отримання додаткової грошової винагороди збільшеної до 100 тис.грн. та набуття права і отримання додаткової одноразової грошової винагороди у розмірі 70 тис. грн. за виконання бойових (спеціальних) завдань
Додаткова винагорода в розмірі до 100000,00 гривень є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців.
Для нарахування та виплати додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн., яка встановлена пунктом 1 Постанови № 168 є належними, допустимими, достовірними та достатніми докази щодо:
- безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
- безпосереднього його перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
Підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн., яка встановлена пунктом 1 Постанови № 168, є документи, що підтверджують: безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, зокрема:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;
- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі у таких діях або заходів (підтверджується Довідкою про безпосередню участь у заходах оборони України, яка має бути встановленого зразка (Додаток 6 Постанови КМУ від 20.08.2014 №413);
- безпосереднього його перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах (Наказ Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією»).
Судова практика: постанова ВС від 22.11.2023 року у справі № 520/690/23 стосовно формулювання беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони.
Право на отримання додаткової одноразової винагороди за виконання бойових та спеціальних завдань на лінії зіткнення з противником чи в його тилу у зоні між позиціями Сил оборони України та військ агресора у розмірі 70 тис. грн:
- під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно;
- на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України;
- на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій;
- на території противника.
Підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій або бойове донесення;
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про виконання бойових (спеціальних).
Така додаткова винагорода для військових у період дії воєнного стану у розмірі 70 тис. грн. є додатковою одноразовою виплатою та не змінює 100 тис. грн., передбачених за участь у бойових діях на передовій (наказ Міністерства оборони України від 21.05.2024 № 339, який застосовується з 01 квітня 2024 року).
3. Звільнення від сплати судового збору у спорах, повʼязаних з захистом прав військовослужбовців
Основне правове регулювання:
- Конституція України;
- Процесуальні кодекси України;
- Закон України “Про судовий збір”;
- Закон України “Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту”.
Механізм звільнення від сплати судового збору з застосуванням процесуальних кодексів та Закону України “Про судовий збір”:
- Встановлення дійсних підстав для звільнення від сплати судового збору (відповідно до ст. 5 Закону України “Про судовий збір”).
- Аналіз копій документів, що засвідчують факти, на підставі яких особа має пільги по сплаті судвого збору.
- Створення та подання до суду разом з позовною заявою клопотання про звільнення від сплати судового збору з відповідними додатками – копіями документів, що підтверджують факти, на підставі яких особа звільняється від сплати судового збору.
- Суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (ч. 3 ст. 136 ЦПК України, ч.1 ст. 133 КАС України).
Судова практика:
- Постанова Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду України від 21 березня 2018 року у справі №490/8128/17 за позовом до міської ради про скасування рішення;
- Постанова Великої Палати Верховного Суду України від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 за позовом про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України;
- Постанова Великої Палати Верховного Суду України від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 за позовом про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем;
- Постанова Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду України від 19 квітня 2021 року у справі № 580/2606/20 за позовом про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії;
- Постанова Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду України від 21 листопада 2023 року у справі № № 520/10453/23 за позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
- Постанова Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду України від 12 грудня 2023 року у справі № 600/1927/23-а за позовом визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії.
4. Окремі види звільнень під час дії воєнного стану:
- Неможливість забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
Кодекс законів про працю України:
Пункт 6 частини 1 статті 41: крім підстав, передбачених статтею 40 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадку неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
Частина 4 статті 41: розірвання договору у випадках, передбачених пунктами 4 і 6 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Частина 1 статті 44: при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Частина 7 статті 49-2: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 10 календарних днів.
У разі якщо вивільнення працівників є масовим відповідно до статті 48 Закону України “Про зайнятість населення”, роботодавець за 10 календарних днів до проведення звільнення повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а також протягом п’яти календарних днів проводить консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Судова практика:
- Постанова Верховного Суду від 6 листопада 2024 року у справі № 521/2975/23;
- Постанова Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 521/2212/23;
- Постанова Верховного Суду від 17 вересня 2023 року у справі № 523/11673/22;
- Постанова Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 334/4387/22;
- Постанова Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 754/195/23.
- Відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.
Кодекс законів про працю України:
Пункт 8-3 частини 1 статті 36: підставами припинення трудового договору є відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.
Відповідно до листа Держпраці від 12 серпня 2022 року №3055/4/4ю1-22а для припинення дії трудового договору за відповідною підставою мають бути одночасно дотримані дві обов’язкові умови:
1) фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці підряд; 2) відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад 4 місяці підряд (при цьому не має значення поважність чи неповажність причин такої відсутності).
Вбачається, що у випадку невиконання одночасно двох вищенаведених умов звільнення відповідно до такої підстави може бути визнано судом незаконним, наприклад, якщо працівник доведе, що протягом 4 місяців поінформував роботодавця про причини своєї відсутності.
При цьому, виходячи з необхідності виконання вимоги щодо відсутності працівника або інформації про нього 4 місяці підряд, не може вважатись виконанням цієї умови наявність кількох подібних періодів, які в сумі дорівнюють або перевищують 4 місяці.
Оскільки вищезазначена норма набула чинності з 19.07.2022, звільнення працівника відповідно до пункту 8 3 статті 36 КЗпП України можливе не раніше 19.07.2022 за наявності на дату звільнення 4-х місяців відсутності працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності.
Судова практика:
- Постанова Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 229/511/23;
- Постанова Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2024 у справі №204/15342/23.
Для припинення трудового договору за підставою, передбаченою пунктом 8 3 частини першої статті 36 КЗпП, відлік часу фактичної відсутності працівника на робочому місці та інформації про причини такої відсутності понад чотири 4 місяці поспіль має починатися з дня, коли працівник мав стати до роботи після скасування призупинення дії трудового договору (лист Міністерства економіки України від 28.06.2024 р. № 4701-05/46467-07).
Вважаємо, що положення чинних нормативно-правових актів дають підстави поширювати, зокрема, статтю 1191 КЗпП, в тому числі, й на правовідносини, що діяли до дня набрання чинності Законом № 2010 (Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей»). Отже, працівників, звільнених на підставі пункту 8 3 частини першої статті 36 КЗпП, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, на нашу думку, слід поновити на роботі (лист Міністерства економіки України від 29.03.2023 р. № 4706-05/13504-07).
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.