Під час марафону вебінарів у Вищій школі адвокатури на тему “Документальне оформлення трудових відносин”, Матвійчук Наталія, адвокат, юрист GOLAW та Цвєткова Катерина, адвокат, старший юрист ЮФ “Golaw”, заступник Голови Комітету з трудового права НААУ, розглянули угоди про неконкуренцію та конфіденційність: чи працюють в Україні?
Non-compete clause – це угода між працівником та роботодавцем щодо того, що працівник не буде працевлаштуватися на підприємства, які займаються аналогічною діяльністю, або брати участь у проектах, аналогічних до проектів компанії.
Порядок укладення угоди про неконкуренцію, умови та відповідальність за її невиконання вимогами чинного трудового законодавства України не передбачені.
Під час укладення трудового договору необхідно враховувати:
● право на працю гарантоване статтею 43 Конституції України, яке включає в себе: вільний вибір професії, виду трудової діяльності та роботи.
● умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними, відповідно до статті 9 Кодексу законів про працю України.
Положення Кодексу законів про працю України, відповідно до якого умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними, не поширюється на контрактну форму трудового договору.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року No 12-рп/98, яке сьогодні також застосовується Верховним Судом, умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними.
Non-compete clause як окремий цивільний договір:
- не буде вважатися трудовим;
- буде регулюватися загальними положеннями цивільного законодавства про договір.
Правочин, який обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, є нікчемним. Тобто, укладення угоди про неконкуренцію як цивільного договору також несе відповідні ризики як для роботодавця, так і для працівника.
Можливість роботодавця захистити конфіденційну інформацію, яка відноситься до інформації з обмеженим доступом, зокрема:
- • база клієнтів;
- • бізнес-плани;
- • договори;
- • документація та листування;
- • винаходи;
- • технології;
- • ділові пропозиції;
- • маркетингові дослідження;
- • паролі та коди доступу тощо
Відомості, які не можуть становити конфіденційну інформацію та комерційну таємницю, а також бути предметом NDA:
- • інформація про стан довкілля,
- • якість харчових продуктів,
- • факти порушення прав і свобод людини,
- • установчі документи та дозвільні документи компанії,
- • документи про сплату податків і обов’язкових платежів тощо.
Оформлення домовленості щодо нерозголошення конфіденційної інформації:
- Окрема угода або частина (окремий розділ) трудового договору.
- Прийняття роботодавцем локального акту (політики/положення про захист конфіденційної інформації), з яким працівники ознайомлюються під підпис та якого повинні дотримуватись.
Незважаючи на спосіб оформлення домовленості, такий документ має містити: детальний перелік інформації, доступ до якої роботодавець обмежує, вимоги до збереження інформації, правила та умови роботи з нею, які саме дії та/або бездіяльність працівників вважатимуться порушенням угоди, що буде вважатись належним підтвердженням такого порушення.
Наслідки порушення NDA:
● стягнення роботодавцем значного штрафу з працівника;
● застосування до працівника заходів дисциплінарного впливу: догани, звільнення.
КЗпП України не містить такої підстави для звільнення як порушення угоди про нерозголошення конфіденційної інформації.
Роботодавець може застосовувати як підставу для звільнення п. 3 ст. 40 КЗпП України – систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.