Усі процесуальні порушення, допущені судами після отримання позовної заяви та визначення складу суду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені: ВП ВС

Велика Палата Верховного Суду підтримала власний правовий висновок щодо неможливості оскарження поза порядком, передбаченим процесуальним законом,рішення, дії та бездіяльність суду, визначивши, що оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду(судді). Усі процесуальні порушення, допущені судами після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду,відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду. Позивач не позбавлений можливості звернутися з позовом до держави про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства, якщо вважає, що діями чи бездіяльністю певних державних органів порушено його майнові або особисті немайнові права.

8 жовтня 2020 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Шевченківського районного суду міста Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 31 січня 2012 року в кримінальній справі No 1-339/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2013 року, зокрема, частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_1, стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_1 910 825 грн 80 коп.

Як зазначено позивачем, він, не будучи обізнаним з порядком звернення вироку до виконання, очікував відшкодування завданих збитків засудженим ОСОБА_2, однак після звільнення з місця відбування покарання ОСОБА_2 відмовився від відшкодування шкоди з огляду на неотримання позивачем виконавчого листа.

04 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 грудня2017 року у справі No 761/25724/17 відмовлено в задоволенні цієї заяви позивача.

Вважаючи свої права порушеними бездіяльністю відповідача,яка виразилась у невиконанні відповідачем вимог Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 206 року No 68 та невидачі виконавчого листа, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

ОЦІНКА СУДУ

Конституційний Суд України в пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року No 6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів,які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

Велика Палата Верховного Суду висловила свою позицію в подібних правовідносинах, зокрема, відповідні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі No 757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі No 462/32/17, від 02 жовтня 2019 року у справі No 815/110/16, від 27 листопада 2019 року у справі No 1540/4005/18 та інших.Ані причин, ані необхідності чи підстав для відступу від правових висновків, викладених раніше в постановах Великої Палати Верховного Суду, немає.

Отже, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо заявлених ОСОБА_1 вимог слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

На думку колегії суддів, ані зазначених причин, ані необхідності чи підстав для відступу від правових висновків, викладених раніше в постановах Великої Палати Верховного Суду, немає.

Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач не позбавлений можливості звернутися з позовом до Держави про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства, якщо вважає, що діями чи бездіяльністю певних державних органів порушено його майнові або особисті немайнові права.

Детальніше з текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 жовтня 2020 року у справі No 826/56/18 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/92571191