28 липня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулося засідання слідчого судді Артема Біцюка у кримінальному провадженні № 52025000000000472 — тому самому провадженні, яке в публічному просторі повʼязують зі справою «Мідас» / операцією «Форест Гамп», раніше вже висвітленою в матеріалах щодо ролі Віктора Дубовика, обрання запобіжного заходу Максиму Микитасю та застав за Олексієм Чернишовим. Предметом засідання було клопотання сторони обвинувачення про продовження строку досудового розслідування до дванадцяти місяців — тобто ще на три місяці. За результатами розгляду слідчий суддя задовольнив клопотання частково, продовживши строк лише на два місяці — з 10 серпня 2026 року.
Слід окремо наголосити: усі згадані в матеріалі особи є підозрюваними, стосовно яких досудове розслідування триває, і на кожного з них поширюється презумпція невинуватості.
Учасники провадження та інкриміновані статті
За наведеними на засіданні відомостями, у межах цього провадження підозрюються:
- Галущенко Г.В. — ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України (участь у злочинній організації; легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом);
- Міндіч Т.М. — ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 344 КК України;
- Єрмак А.Б., Чернишов О.М., Медведєва М.В., Лисенко Л.В., Опальчук О.С. — ч. 3 ст. 209 КК України;
- Сіранчук С.В. — ч. 3 ст. 368-5 КК України;
- Цукерман О.Д. — ч. 1 ст. 255 та ч. 3 ст. 209 КК України;
- Миронюк І.В. — ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України;
- Басов Д.М. — ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 368 та ч. 3 ст. 209 КК України;
- Фурсенко І.Л., Зоріна Л.В., Устименко Л.М. — ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України.
У засіданні брали участь підозрювані (частина — в режимі відеозвʼязку), їхні захисники (частина — в режимі відеоконференції), прокурор і детектив.
Позиція сторони обвинувачення
Прокурор обґрунтовував необхідність продовження строку складністю провадження та потребою у проведенні експертних досліджень, отриманні відповідей на запити про міжнародну правову допомогу, дослідженні вилученої техніки, встановленні місця проживання близько 20 осіб і визначенні правової кваліфікації дій кожного з імовірних учасників.
Характеризуючи результати розслідування за попередній строк, сторона обвинувачення повідомила про встановлення обставин створення інвестиційного фонду (трасту), який, за версією слідства, використовувався для збереження й примноження коштів, отриманих у результаті їх легалізації. Після створення трасту, за твердженням прокурора, членами злочинної організації було зареєстровано 22 компанії за кордоном, які не здійснювали реальної господарської діяльності, перебували під контролем керівника організації та використовувалися для легалізації коштів на загальну суму понад 200 млн доларів США.
Позиція сторони захисту
Захист подав клопотання про повернення клопотання обвинувачення, вважаючи, що суд обмежив право на захист, відмовившись його розглядати окремо перед переходом до розгляду по суті. По суті захисники заперечували продовження строку з низки підстав:
По-перше, за твердженням захисту, клопотання прокурора не містить достатніх доказів злочинного походження коштів і обізнаності підозрюваних про таке походження — за версією захисту, підозрювані лише отримували кошти та здійснювали розрахунки, не маючи відомостей про їх можливе незаконне походження.
По-друге, захист звернув увагу, що обґрунтування значною мірою спирається на протокол огляду мобільного телефону, вилученого ще у 2025 році, що, на його думку, може свідчити про відсутність суттєвого поповнення доказової бази протягом 2026 року. Окремо зазначено, що в клопотанні не конкретизовано значення запланованих експертиз і не вказано установи, яким їх планується доручити.
По-третє, захисники звернули увагу на часові проміжки в організації розслідування: окремі експертизи були призначені ще до внесення відомостей до ЄРДР, тоді як відповідні обʼєкти фактично передано до експертних установ приблизно через 5,5 місяців після винесення постанов про призначення. На це прокурор пояснив, що речові докази передавалися експертам після надходження від них відповідних запитів.
По-четверте, наведено індивідуалізовані заперечення: захисники Лисенко Л.В. та Опальчука О.С. зазначили, що клопотання не конкретизує слідчих дій щодо саме їхніх підзахисних; представники Міндіча Т.М. — що ініційований обвинуваченням допит не відбувся через відмову детективів провести його в режимі відеоконференції; захисники Єрмака А.Б. — що зазначені експертизи й міжнародні запити безпосередньо не стосуються їхнього підзахисного; захисники Чернишова О.М. вказали на можливі суперечності щодо часу створення злочинної організації (2020 чи 2025 рік), а також повідомили, що на запит захисту НАБУ відповіло про відсутність зафіксованого листування Чернишова О.М. на дати, які раніше враховувалися судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захист також намагався заявити клопотання про можливе порушення права Чернишова О.М. на захист; суд відмовився розглядати це питання в межах цього засідання як таке, що не стосується предмета розгляду, запропонувавши звернутися з ним окремо. Крім того, суд відхилив клопотання захисту про забезпечення онлайн-трансляції засідання.
Перебіг засідання: додаткові документи від обвинувачення
За спостереженням моніторингової місії IAC ISHR, під час перерви слідчий суддя звернув увагу сторони обвинувачення на можливість надати документи на підтвердження обставин, щодо яких захист висловлював заперечення — зокрема щодо порядку направлення матеріалів і запитів до експертних установ. Після перерви прокурор надав протоколи обшуків та відповіді операторів телекомунікацій щодо телефонних зʼєднань підозрюваних. Захист заперечив проти долучення цих документів, вважаючи, що їх подання після звернення слідчого судді до обвинувачення могло створити враження процесуального сприяння одній зі сторін. Суд долучив документи, зазначивши, що КПК України не передбачає підстав для відмови в цьому, і водночас відклав подальший розгляд, надавши захисту час для ознайомлення з новими матеріалами.
Ухвала суду
Суд частково задовольнив клопотання й продовжив строк досудового розслідування на два місяці — з 10 серпня 2026 року, обґрунтувавши це достатністю такого строку для завершення необхідних дій у прискореному порядку, з урахуванням перебування частини підозрюваних під вартою. Суд прямо відхилив як абстрактні посилання на можливість проведення в майбутньому додаткових слідчих і процесуальних дій без чіткого переліку та не визнав невичерпність такого переліку самостійною підставою для продовження розслідування на весь запитаний прокурором строк.
Оцінка моніторингової місії IAC ISHR
Матеріал підготовлено з урахуванням спостережень моніторингової місії IAC ISHR, присутньої на засіданні. Наведені нижче правові позиції є аналітичною оцінкою місії, а не встановленим фактом порушення Конвенції — остаточну кваліфікацію могли б дати лише національні суди вищих інстанцій або ЄСПЛ.
Стаття 5 Конвенції: ретельність і оперативність розслідування
Місія звертає увагу, що практика ЄСПЛ виходить із оцінки розумності строку провадження з урахуванням складності справи, поведінки особи та дій компетентних органів, однак сама складність провадження не може виправдовувати необґрунтовані періоди бездіяльності (на це, за викладом місії, вказує практика у справах Ezeoke v. the United Kingdom, Jóhannes Baldursson and Birkir Kristinsson v. Iceland та Vegotex International S.A. v. Belgium). Щодо осіб, які перебувають під вартою, місія посилається на послідовну позицію ЄСПЛ про додатковий обовʼязок органів влади проявляти особливу ретельність і оперативність (Labita v. Italy [ВП]; Buzadji v. the Republic of Moldova [ВП]). У цьому контексті місія вважає промовистим встановлений під час засідання проміжок близько 5,5 місяців між призначенням експертиз і фактичним направленням обʼєктів на дослідження, а також те, що сам слідчий суддя визнав достатнім лише два з трьох запитаних місяців і відхилив невичерпний перелік майбутніх дій як самостійну підставу для продовження. На цій основі місія вбачає ознаки ризику порушення гарантій статті 5 Конвенції щодо оперативності розслідування стосовно підозрюваних, які тримаються під вартою, — не констатуючи самого порушення.
Стаття 6 Конвенції: об’єктивна безсторонність суду
Місія окремо звертає увагу на епізод, коли слідчий суддя під час перерви вказав стороні обвинувачення на можливість надати додаткові документи на спростування заперечень захисту. Місія посилається на практику ЄСПЛ щодо об’єктивного критерію безсторонності (Meng v. Germany; Jhangiryan v. Armenia; Khodorkovskiy and Lebedev v. Russia (No. 2)) і зазначає, що межа між нейтральним уточненням обставин і фактичним сприянням одній зі сторін має принципове значення для цієї оцінки. Водночас місія враховує, що суд не почав дослідження нових документів без участі захисту, а відклав розгляд і надав захисникам час для ознайомлення, — і на цій підставі доходить висновку, що сам по собі цей епізод не дає достатніх підстав для висновку про порушення статті 6, хоча й потребує подальшого спостереження.
Стаття 6 Конвенції: публічність розгляду
Щодо відмови суду в задоволенні клопотання захисту про онлайн-трансляцію засідання місія посилається на практику ЄСПЛ щодо гарантії публічності судового розгляду за пунктом 1 статті 6 Конвенції (Straume v. Latvia; Kucera v. Austria) і зазначає, що сама по собі відмова не є достатньою підставою для висновку про порушення цієї гарантії, однак з перебігу засідання не стали зрозумілими конкретні причини відмови — що, на думку місії, набуває особливого значення з огляду на суспільний інтерес до цього провадження.
Право на ефективний засіб захисту
Стосовно відмови суду розглядати в межах цього засідання клопотання захисту про можливе порушення права Чернишова О.М. на захист місія не вбачає проблеми в самій відмові розглядати питання поза межами предмета конкретного засідання, за умови, що стороні вказано на можливість звернутися окремо; принципове значення матиме реальна доступність такого окремого механізму надалі. Ця частина оцінки місії спирається на практику, позначену в первинному звіті як «Đurić v. Serbia»; реквізити цієї справи не вдалося підтвердити пошуком у відкритих джерелах у межах підготовки цього матеріалу — тому посилання наводиться як позиція моніторингової місії й потребує окремої перевірки за HUDOC, перш ніж використовуватися як самостійна підстава в процесуальних документах.
Висновок
Слідчий суддя продовжив строк досудового розслідування на менший строк, ніж запитувала сторона обвинувачення, і прямо повʼязав необхідність прискорення з перебуванням частини підозрюваних під вартою — сама ухвала, таким чином, уже містить елемент підвищеної вимогливості до інтенсивності подальшого розслідування. Викладена вище оцінка моніторингової місії IAC ISHR не констатує встановлених порушень Конвенції, а формулює ризик-фактори — насамперед щодо оперативності розслідування стосовно осіб, які тримаються під вартою (стаття 5), а також щодо об’єктивної безсторонності та публічності судового розгляду (стаття 6), які потребують подальшого моніторингу в межах цього резонансного провадження.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.