Колегія суддів Вищого антикорупційного суду у справі № 991/2860/25 дійшла висновку, що інкримінування особі нового злочину може бути враховане як обставина, що перериває перебіг строків давності за раніше інкримінованим кримінальним правопорушенням.
Адвокат Семен Ханін вважає такий підхід таким, що суперечить презумпції невинуватості та усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої факт учинення нового злочину для цілей ч. 3 ст. 49 КК України може вважатися встановленим лише після ухвалення обвинувального вироку.
Про це адвокат написав, аналізуючи ухвалу ВАКС від 28 серпня 2026 року у справі № 991/2860/25.
У відповідному кримінальному провадженні особу обвинувачують, зокрема, за ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України.
Як випливає з наведеного адвокатом фрагмента ухвали, ВАКС зазначив, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 209 КК України, «є злочином, який також перериває перебіг строків давності», а тому строк давності за ч. 5 ст. 191 КК суд обчислював із 5 квітня 2018 року — дати вчинення інкримінованих дій за ч. 3 ст. 209 КК.
При цьому розгляд провадження ще триває, а обвинувального вироку щодо особи за ч. 3 ст. 209 КК, який набрав законної сили, немає.
Ханін вважає, що фактично суд прирівняв наявність підозри та подальшого обвинувачення до встановленого факту вчинення нового злочину.
Ч. 3 ст. 49 КК говорить саме про вчинення нового злочину
Адвокат звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення відповідного строку особа вчинила новий злочин.
Водночас, відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК та ч. 2 ст. 2 КК, особа вважається невинуватою, доки її винуватість не буде встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Саме тому, за позицією адвоката, саме по собі висунення обвинувачення не дає підстав вважати, що особа вже «вчинила новий злочин» у розумінні ст. 49 КК.
Верховний Суд раніше займав протилежну позицію
Ханін навів низку постанов Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, в яких, за його словами, сформульовано послідовний підхід: лише обвинувальний вирок дозволяє вважати факт учинення нового злочину встановленим для цілей переривання строків давності.
Зокрема, у постанові від 3 червня 2021 року у справі № 344/7812/16-к Верховний Суд зазначив, що на момент вирішення апеляційним судом питання про застосування ст. 49 КК обвинувального вироку щодо нового злочину ще не було, а тому підстав для переривання перебігу строків давності не існувало.
Аналогічну позицію ККС ВС підтвердив у постанові від 18 вересня 2025 року у справі № 761/24361/17.
У ній Верховний Суд прямо зазначив, що ч. 3 ст. 49 КК необхідно застосовувати у світлі презумпції невинуватості, а тому лише ухвалення обвинувального вироку встановлює факт учинення особою нового злочину як підставу для переривання давності.
При цьому ВС послався на цілу низку попередніх постанов, у яких уже застосовував такий підхід.
Такий самий висновок ВС підтвердив у 2026 році
31 березня 2026 року у справі № 214/3602/21 Касаційний кримінальний суд знову наголосив, що винуватість особи може бути встановлена лише обвинувальним вироком.
У цій справі суди нижчих інстанцій відмовили у звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, посилаючись на інше кримінальне провадження.
ВС визнав такий підхід неправильним, оскільки на час вирішення питання винуватість особи за новими епізодами обвинувальним вироком встановлена не була.
А в постанові від 6 травня 2026 року у справі № 462/9530/24 Верховний Суд, розглядаючи питання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням із потерпілим, також зазначив: сама наявність у суді іншого обвинувального акта не означає доведеності того, що особа вже вчинила відповідний злочин.
За відсутності обвинувального вироку така особа продовжує користуватися презумпцією невинуватості.
Апеляційна палата ВАКС також вимагала обвинувального вироку
Окремо Ханін звернув увагу на ухвалу Апеляційної палати ВАКС від 28 липня 2026 року у справі № 991/9725/20.
АП ВАКС, посилаючись на практику Верховного Суду, зазначила, що за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили та підтверджує вчинення особою нового злочину протягом строку давності, підстави для висновку про його переривання відсутні.
Таким чином, за оцінкою адвоката, ухвала ВАКС від 28 серпня 2026 року демонструє інший підхід не лише порівняно з практикою ККС ВС, але й порівняно з нещодавньою позицією Апеляційної палати самого ВАКС.
Адвокат вказує на проблему мотивування рішення
Ханін звертає увагу, що в ухвалі у справі № 991/2860/25 суд навів міркування щодо дат, зазначених в обвинувальному акті, стадії дослідження доказів та необхідності невідкладного вирішення клопотання.
Однак, на думку адвоката, ці аргументи не відповідають на головне правове питання: яким чином обвинувачення за ч. 3 ст. 209 КК, винуватість за яким ще не встановлена обвинувальним вироком, уже може породжувати юридичний наслідок, передбачений для вчинення нового злочину, — переривання строку давності.
При цьому ВАКС зафіксував посилання сторони захисту на постанову Верховного Суду від 3 червня 2021 року у справі № 344/7812/16-к, однак, як зазначає адвокат, не пояснив, чому сформульований у ній висновок не підлягає застосуванню у цьому провадженні.
За словами Ханіна, суд не навів ані істотних відмінностей фактичних обставин, ані іншого правового обґрунтування, яке дозволяло б вважати строк давності перерваним до встановлення факту нового злочину обвинувальним вироком.
«Визначення дати інкримінованих дій за версією обвинувачення не пояснює, чому суд може вже вважати встановленою юридичну передумову переривання давності — вчинення особою нового злочину», — зазначає адвокат.
Ханін запросив юридичну спільноту до професійної дискусії щодо співвідношення такого підходу ВАКС із презумпцією невинуватості та сформованою практикою Верховного Суду.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.