Сторона захисту, маючи інформацію про наявність у матеріалах досудового розслідування постанови про залучення перекладача, має право з нею ознайомитися та за необхідності поставити перед судом питання про дослідження цієї постанови.
Якщо засуджений відмовився давати показання щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, то якість перекладу не впливає на точність передачі його показань.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 152 КК.
Апеляційний суд залишив вирок без змін.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: колегією суддів ККС встановлено, що апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, надавши умотивовані відповіді на всі аргументи, наведені в апеляційній скарзі захисника.
Захист не стверджує, що під час досудового розслідування засуджений не був забезпечений перекладачем. Сторона захисту ґрунтує свої доводи щодо якості перекладу на тому, що в матеріалах провадження відсутні постанови слідчого/прокурора про залучення перекладача, що не дає можливості встановити, чи був перекладач компетентним, чи попереджався він про кримінальну відповідальність та чи роз’яснено йому права та обов’язки.
Суд зазначає, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування постанови про залучення перекладача не надавалися стороною обвинувачення суду, оскільки не містять у собі доказової інформації. Таким чином, сторона захисту мала інформацію про такі постанови, можливість з ними ознайомитися, і за необхідності поставити перед судом питання про їх дослідження, але не скористалася такими можливостями. За таких обставин у суду не було обов’язку досліджувати ці постанови.
Суд відзначає, що судові засідання у цій справі відбувалися за участю перекладача та захисника, а у разі їх неявки судовий розгляд кримінального
провадження відкладався. Доводи захисту стосуються якості перекладу, який
здійснювався залученими перекладачами. У той же час сторона захисту не
вказує, яким чином стверджувана нею недостатня компетентність перекладачів
завадила засудженому розуміти суть обвинувачення, зміст доказів, досліджених під час судового розгляду, тощо та завадила суду розуміти позицію сторони
захисту з тих чи інших питань, що виникали під час розгляду.
Засуджений відмовився давати будь-які показання щодо обставин вчинення злочину, тому якість перекладу не могла вплинути на точність передачі його показань. Суд також бере до уваги, що засуджений весь час був представлений професійними адвокатами, обов’язкова участь яких передбачена законом саме для компенсації обвинуваченій особі, яка не володіє мовою судочинства, її обмежених можливостей у сприйнятті важливих аспектів кримінального провадження. Як свідчать матеріали провадження, стверджувані захистом недоліки у здійсненні перекладу не завадили захисникам надати якісну правову допомогу засудженому та узгодити з ним позицію, у тому числі оскаржити рішення в апеляційному та касаційному порядку.
Враховуючи всі ці обставини, а також доведену здатність засудженого за допомогою захисників здійснювати свій захист не лише в першій, але в апеляційній та касаційній інстанціях, Суд не вбачає підстав вважати, що право
засудженого на допомогу перекладача було порушено у такому ступені, щоб це істотно позначилося на справедливості провадження і правильності судових
рішень.
Детальніше з текстом постанови ВС від 24.05.2022 у справі No 953/12422/20 (провадження No 51-4556км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104748369