20 серпня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Головного управління
Державної міграційної служби України Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 січня 2020 року та постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду у справі No 522/21484/19 за позовом Головного управління Державної міграційної служби України Одеській області до громадянки Афганістану ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
У грудні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до громадянки Афганістану ОСОБА_1, у якому просив продовжити строк затримання на шість
місяців до 08 липня 2020 року громадянки Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, у зв’язку з тим, що до теперішнього часу
інформація від Посольства Афганістану в Україні щодо підтвердження факту
належності відповідача до громадянства Афганістану не надходила, та тим, що вона не може бути документована сертифікатом на повернення в країну походження, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про їх примусове видворення за межі України.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 січня 2020 року,
залишеним без змін постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Продовження строку затримання застосовується адміністративним судом виключно у разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове
видворення особи у зазначений строк.
Пункт 2 Порядку про продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений Постановою Кабінетом Міністрів України від 15 лютого 2012 року No 150 (далі – Порядок No 150) передбачає: Іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в ’їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в’їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в’їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в’їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС; 3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в’їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.
Згідно пункту 12 Інструкції «Про затвердження Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні», яка затверджена Міністерством Внутрішніх Справ від 29 лютого 2016 року No 14 (далі – Інструкція No 141) Іноземці та особи без громадянства утримуються в ПТПІ протягом строку, необхідного для виконання постанови адміністративного суду: про примусове видворення з України; затримання з метою ідентифікації
та забезпечення примусового видворення з України; затримання з метою
ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів
України про реадмісію, але не більш як 12 місяців.
Верховний Суд вказав, що належність відповідача до громадянства Афганістану підтверджена закордонним паспортом, зі строком дії до 21 серпня 2021 року. При цьому, копія паспорта відповідача була додана до позовної заяви, яка засвідчена з оригіналом посадовими особами ГУДМС України в Одеській області. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача співпрацювати під час процедури ідентифікації.
Колегія суддів зазначила, що відсутність відповідей з Посольства Афганістану в Україні може бути підставою для продовження строку затримання відповідача, лише за умови неможливості ідентифікації його особи, як це передбачено статтею 289 КАС України. При цьому, враховано також матеріали адміністративної справи No 522/11335/19, в межах розгляду якої встановлено ім’я та прізвище відповідача, місце народження, а також дату народження.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі No 522/21484/19 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/91080298.