Велика Палата Верховного Суду відступила від власного правового висновку щодо юрисдикції суду в спорах щодо оскарження звільнення з посади помічника судді, визначивши, що спір про призначення на посаду помічника судді, перебування на цій посаді та звільнення з неї, ініційований у суді в період із 1 травня 2016 року до 14 грудня 2017 року включно, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Спори про призначення на посаду помічника судді, перебування на цій посаді та звільнення з неї, розгляд яких ініційований до 30 квітня 2016 року та після15 грудня 2017 року, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
29 вересня 2020 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивачка) до Дарницького районного суду м. Києва, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування шкоди за касаційною скаргою Дарницького районного суду м. Києва на постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
З 8 травня 2015 року за поданням судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_2 позивачка призначена тимчасово (на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_5) помічником цього судді, про що керівник апарату вказаного суду ОСОБА_6 12 травня 2015 року видав наказ No 51-ОС/К.
28 вересня 2018 року за наказом No 97-ОС/К в. о. керівника апарату Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_4 позивачку перевели з тимчасової посади помічника судді ОСОБА_2 на постійну посаду.
11 квітня 2019 року Вища рада правосуддя прийняла рішення No 1124/0/15-19про звільнення судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_2 із займаної ним посади.
15 квітня 2019 року в. о. голови Дарницького районного суду м. Києва ОСО БА_3 в присутності кількох осіб, зокрема і керівника апарату цього суду ОСОБА_4, без будь-яких пояснень сказала поставити підпис про ознайомлення з документом про звільнення з посади. Позивачка цей документ не підписала, оскільки не була ознайомлена з його текстом. Крім того, станом на той день її безпосередній керівник – суддя ОСОБА_2 – продовжував перебувати у відпустці, тобто був у штаті Дарницького районного суду м. Києва, і не вносив керівнику апарату цього суду подання про звільнення позивачки з посади.
З метою збереження безперервного трудового стажу в майбутньому (після виходу судді ОСОБА_2 з відпустки та припинення з ним трудових відносин)і за згодою судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_8 позивачка зареєструвала в загальній канцелярії цього суду заяву з вимогою покласти на неї обов`язки додаткового помічника зазначеного судді та відповідне його подання, у задоволенні якого в. о. голови Дарницького районного суду м. Києва було відмовлено.
Позивачка вважає, що її звільнили без дотримання гарантії переведення на іншу посаду та за поданням судді не призначили на посаду додаткового його помічника всупереч частині третій статті 157Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 2 червня 2016 року No 1402-VIIIіпункту 11 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року No 21.
ОЦІНКА СУДУ
Посади помічників суддів належать до посад патронатної служби (частина перша статті 92 Закону України «Про державну службу»), на які не поширюється дія Закону України «Про державну службу», крім статті 92 цього Закону(абзац другий пункту 1 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року No 21).
Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що позивачка з8 травня 2015 року до 15 квітня 2019 року включно перебувала на посаді помічника судді Дарницького районного суду м. Києва. Станом на день звільнення позивачки ця посада належала до патронатної служби. Тому відповідно до пункту 17 частини першої статті 4, пункту 2 частини першої статті19 КАС України ініційований після 15 грудня 2017 року спір щодо звільнення позивачки з посади помічника судді, а саме вимоги про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді помічника судді та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу треба розглядати за правилами адміністративного судочинства. Стосовно вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди, згідно з частиною п`ятою статті 21 КАС України цю вимогу також слід розглядати в адміністративному суді, якщо вона заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками апеляційного суду, який вважав цей спір цивільним, і вважає аргументик асаційної скарги обґрунтованими.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що на визначення юрисдикції суду щодо розгляду спорів про прийняття на посаду помічника судді, проходження служби на цій посаді та звільнення з неї вплинули зміни до Закону України «Про державну службу»та до КАС України. Хронологію вказаних змін можна окреслити трьома періодами: 1) до 30 квітня 2016 року включно; 2) з 1 травня 2016 року до 14 грудня 2017 року включно; 3) з 15 грудня 2017 року.
Стосовно юрисдикції суду для розгляду спорів, ініційованих до 30 квітня2016 року включно
За змістом частини першої статті 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року No 2453-VIу період до 30 квітня 2016 року включно статус і умови діяльності помічника судді визначалися вказаним Законом, Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року No 3723-XIIі Положенням про помічника судді, затвердженим рішенням Ради суддів України від 25 березня 2011 року No 14.
Отже, до набрання 1 травня 2016 року чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року No 889-VIII помічник судді був державним службовцем. А тому за змістом пункту 15 частини першої статті3, пункту 2 частини другої статті17 КАС України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, ініційовані до 30 квітня 2016 року спори щодо призначення на посаду помічника судді, перебування на цій посаді та звільнення з неї належали до юрисдикції адміністративного суду.
Стосовно юрисдикції суду для розгляду спорів, ініційованих з 1 травня 2016 року до 14 грудня 2017 року включно
1 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року No 889-VIII, згідно з підпунктом 1 пункту 2Прикінцевих та перехідних положень якого Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XIIза винятком деяких приписів втратив чинність.
За змістом частини першої статті 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року No 2453-VI, який був чинним до 30 вересня 2016 року, частини першої статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року No 1402-VIII, що набрав чинності 30 вересня 2016 року, у період з 1 травня 2016 року до 15 грудня 2017 року статус і умови діяльності помічника судді визначалися відповідними Законом України «Про судоустрій і статус суддів»і Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.
Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року No 889-VIIIвизначив, що його приписи не поширюються на працівників патронатних служб, до яких належать, зокрема, помічники суддів (пункт 18 частини третьої статті 3, частина перша статті 92). Іншими словами, з 1 травня 2016 року посада помічника судді перестала належати до посад державної служби, тоді як пункт 15 частини першої статті 3 і відповідно пункт 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, для цілей визначення юрисдикції адміністративного суду не поширював поняття публічної служби на службу патронатну.
Саме тому ініційовані з 1 травня 2016 року до 14 грудня 2017 року включно спори щодо призначення на посаду помічника судді, перебування на цій посаді та звільнення з неї слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
Натомість у постанові від 2 жовтня 2019 року у справі No 815/1594/17 Велика Палата Верховного Суду залишила в адміністративній юрисдикції спір за позовом, поданим у березні 2017 року щодо накладення на помічника судді дисциплінарного стягнення у листопаді 2016 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року No 889-VIII.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного в її постанові від 2 жовтня 2019 року у справі No 815/1594/17.
Стосовно юрисдикції суду для розгляду спорів, ініційованих з 15 грудня 2017 року
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року, згідно з яким КАС України викладений у новій редакції. У юрисдикції адміністративного суду залишився розгляд спорів про прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19). Однак перелік видів діяльності,які охоплюються поняттям публічної служби, був розширеним, зокрема, за рахунок патронатної служби в державних органах (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
Тому спори про призначення на посаду помічника судді, перебування на цій посаді та звільнення з неї, розгляд яких ініційований з 15 грудня 2017 року,слід розглядати за правилами адміністративного судочинства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі No 640/293/19, у якій позивачка у січні 2019 року звернулася до суду щодо її звільнення з посади помічника судді 21 грудня 2017 року).
З огляду на це висновок суду першої інстанції у справі No 368/561/19про необхідність розгляду спору в адміністративному суді є правильним.
Детальніше з текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі No 368/561/19 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/92571174