ВРП залишила подання про звільнення судді Кондрашова, попри окрему думку про порушення презумпції невинуватості

Вища рада правосуддя 22 жовтня 2026 року залишила без змін рішення Другої Дисциплінарної палати від 11 лютого 2026 року № 199/2дп/15-26 щодо судді Шевченківського районного суду Дніпра Ігоря Кондрашова.

Цим рішенням суддю притягнуто до дисциплінарної відповідальності за пунктами 3 і 10 частини першої статті 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів» і застосовано стягнення у виді подання про звільнення з посади. Ключова проблема справи полягає в тому, що дисциплінарний орган оцінював ті самі обставини, за якими суддю обвинувачують у кримінальному провадженні, ще до ухвалення вироку. На це вказав член Другої Дисциплінарної палати Сергій Бурлаков в окремій думці.

Рішення ВРП може бути оскаржене в порядку статті 52 Закону «Про Вищу раду правосуддя».

Обставини справи

За даними окремої думки, 20 лютого 2025 року заступник Генерального прокурора повідомив судді про підозру в шахрайстві в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 190 КК) і поданні до суду завідомо підроблених доказів (ч. 2 ст. 384 КК). За версією обвинувачення, суддя заволодів квартирою, що належала іншій особі, подавши до суду розписку, складену від її імені. 8 травня 2025 року обвинувальний акт скеровано до суду. На момент дисциплінарного рішення в лютому 2026 року вироку в кримінальній справі ухвалено не було. Обставини, що є предметом кримінального провадження, є версією сторони обвинувачення, і вину судді не встановлено вироком суду.

Що вказав член ВРП в окремій думці

Сергій Бурлаков не погодився з рішенням у частині притягнення судді до відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону. На його думку, Дисциплінарна палата, хоч і уникала дослівного відтворення формулювань Кримінального кодексу, фактично визнала суддю винним у тих самих діях, у яких його обвинувачують у кримінальному провадженні. Так, палата встановила «факт умислу» судді «стосовно використання незаконних методів із метою заволодіння майном», а розписку описала як таку, що «виконана не особою, від імені якої видана». За висновком Бурлакова, уникання слова «підробка» не змінює змісту такого висновку, а посилання на думку «звичайної розсудливої людини» лише маскує власну оцінку дисциплінарного органу.

Бурлаков послався на практику ЄСПЛ, за якою презумпція невинуватості (п. 2 ст. 6 Конвенції) поширюється і на дисциплінарні провадження, що здійснюються паралельно з кримінальним, а вирішальним є справжній зміст висловлювань, а не їхня буквальна форма. Серед іншого він навів рішення у справах Urat v. Turkey (заяви № 53561/09, 13952/11, 27 листопада 2018 року), Böhmer v. Germany (заява № 37568/97, 3 жовтня 2002 року) і Konstas v. Greece (заява № 53466/07, 24 травня 2011 року). Застереження палати про те, що встановлені нею факти не свідчать про доведеність вини у кримінальному провадженні, на думку Бурлакова, цього порушення не усуває.

Що це означає для захисту

Аналітично. Окрема думка є позицією одного члена ВРП, а не рішенням органу, і більшість її аргументів не підтримала. Проте вона дає захисту в подібних справах готову аргументацію: паралельність дисциплінарного і кримінального проваджень сама по собі не заборонена, але дисциплінарний орган не може формулювати свої висновки так, щоб по суті констатувати вчинення злочину до вироку. Саме тому в аналогічних справах ефективним може бути клопотання про зупинення дисциплінарного провадження до завершення кримінального або вимога, щоб дисциплінарний проступок описувався через порушення стандартів поведінки судді, а не через ознаки складу злочину. Якщо рішення ВРП буде оскаржене, окрема думка стане важливим аргументом, а у разі виправдання в кримінальній справі — підставою для перегляду дисциплінарного рішення та, потенційно, для звернення до ЄСПЛ.

Читайте також на ADVOKAT POST

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.