Злочином, пов’язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого містять хоча б один із елементів, перелічених у ст.1 Закону«Про запобігання та протидію домашньому насильству», незалежно від того, чи вказано їх у відповідній статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.
Обставини справи: згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачувався утому, що він на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_2 декількох ударів по голові й тулубу, заподіявши останній легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.
У підготовчому засіданні міський суд закрив на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 125 КК у зв’язку з відмовою потерпілої ОСОБА_2 від обвинувачення.
За ухвалою апеляційного суду рішення міського суду залишив без змін.
Підстави розгляду кримінального провадження ОП: забезпечення сталості та єдності судової практики, а також необхідність відступу від висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі ВС від 03.10.2019 (справа No 653/666/19, провадження No 51-4906ск19), відповідно до якої ВС законодавче формулювання поняття «злочин, пов’язаний із домашнім насильством», яким установлено обмеження для закриття справи у разі відмови потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, є відсильним до змісту ст. 126-1 КК, у зв’язку з чим кваліфікація дій особи за ч. 1 ст. 125 КК не дає підстав розцінювати цей злочин як такий, що пов’язаний із домашнім насильством, а отже, і вважати, що за таких умов є обмеження для закриття кримінального провадження у разі відмови потерпілого від обвинувачення.
Позиція ОП: ухвалу апеляційного суду залишено без зміни.
Обґрунтування позиції ОП: Законом No 2227-VIII, який набрав чинності 11.01.2019, внесено зміни до КПК та КК.Зокрема, п. 7 ч. 1ст. 284 КПК, яким передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, було доповнено словами: «крім кримінального провадження щодо злочин пов’язаного з домашнім насильством». КК також було доповнено ст.126-1, якою передбачено кримінальну відповідальність за домашнє насильство.
Згідно зі ст. 1 Закону No 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству»під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Аналізуючи комплексний характер домашнього насильства та виходячи з тлумачення закону, до злочину, пов’язаного з домашнім насильством, на який поширюється заборона у п. 7 ч. 1ст. 284 КПК, слід відносити не тільки злочин, передбачений ст. 126-1КК, та злочин, що містить кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах», але й кримінальне правопорушення з ознаками діяння (дії або бездіяльність), поняття якого визначено уст. 1 Закону No 2229-VIII.
Разом із цим, згідно з пунктами «a», «b» § 3ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально поінформованим про характер та причини обвинувачення, висунутого проти нього, і мати час та можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Наведені гарантії стосуються всіх обставин, які належать до предмета доказування у кримінальному провадженні в силу ст.91 КПК. При цьому відповідно до ст. 92 КПК тягар доказування згаданих обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, –на потерпілого.
Отже, обов’язковою умовою визнання судом злочину –незалежно від його родового чи безпосереднього об’єкта –пов’язаним із домашнім насильством, є відображення зазначеного у формулюванні обвинувачення (у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті)із встановленням органами досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступеня родинних відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо). За відсутності цього гарантоване право на захист істотно порушено і, беручи до уваги імперативність приписів п. 19 ч. 1 ст.7, частин3, 6ст. 22, ч.1ст.337КПК, унеможливлює застосування згаданого інституту заборони закриття кримінального провадження щодо злочинів, передбачених ст. 125 КК.
Натомість, як убачається з матеріалів цієї справи,в обвинувальному акті не міститься жодних посилань на вчинення ОСОБА_1злочину, пов’язаного з домашнім насильством. У вказаному процесуальному документі слідчі органи також констатували відсутність обтяжуючих обставин.
Оскільки органами досудового розслідування ОСОБА_1 не інкримінувалося вчинення злочину, пов’язаного з домашнім насильством, він не був обізнаний із таким обвинуваченням і не мав можливості захищатися від нього.
Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги сторони обвинувачення і залишаючи без змін оспорюване рішення, апеляційний суд насамперед урахував наведене та вимоги ст. 337 КПК, яких місцевий суд дотримався.
З огляду на викладене ОП не може погодитися з доводами прокурора про необхідність скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 через неврахування застереження у п.7ч.1ст.284 КПК, адже це призведе до порушення конвенційних положень права на справедливий суд.
Висновок: злочином, пов’язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст.1Закону No 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину. Встановлена у п.7ч.1ст.284КПКзаборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили злочин, пов’язаний із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред’явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього.
Детальніше з текстом постанови ОП від 12.02.2020 у справі No453/225/19 (провадження No51-4000кмо19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/87602679