Відсутність обґрунтованого клопотання сторони кримінального провадження про дослідження доказів за умови, що в оскарженому вироку суд дав оцінку всім доказам, на неправильну оцінку яких посилається сторона на стадії апеляційного оскарження вироку, не зумовлює обов’язку апеляційного суду повторно досліджувати обставини, встановлені під час кримінального провадження, та не створює передумов для використання апеляційним судом свого права дослідити нові докази за наявності підстав, регламентованих положеннями ч. 3 ст. 404 КПК.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватою та засудив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 111 КК в редакції законів від 08.04.2014 No 1183-VII та від 07.10.2014 No 1689-VII.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
У касаційній скарзі захисник стверджує, що апеляційний суд порушив положення ч. 3 ст. 404 КПК через безпідставну відмову у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС визнала доводи у касаційній скарзі захисника необґрунтованими.
Як установила колегія суддів ККС, вирок суду першої інстанції належним чином умотивований і відповідає вимогам ст. 374 КПК. Зокрема, в ньому вказано
формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, диспозиції статті (частини статті) КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого засуджену визнано винною, та об’єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин. Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК у зазначеному рішенні суд обґрунтував, що в цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення вжила всіх можливих передбачених законом заходів щодо дотримання прав підозрюваної чи обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя з урахуванням установлених законом особливостей для кримінального провадження, у якому здійснювалося
спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia).
Тобто суд урахував правові позиції ЄСПЛ (справа «Колоцца проти Італії», рішення від 12.02.1985; справа «Шомоді проти Італії», рішення від 18.05.2004 та інші), за якими суд під час розгляду справи в порядку спеціального судового провадження зобов’язаний обґрунтувати, чи були вжиті всі можливі, передбачені
законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Апеляційний суд, перевіряючи доводи сторони захисту щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, аналогічні тим, які були предметом розгляду в суді першої інстанції та викладені в касаційній скарзі захисника, погодився з наведеними висновками суду першої
інстанції.
Разом з тим згідно зі ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з’ясування обставин
кримінального провадження та його об’єктивного вирішення. Безпосередність
сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як
кожний доказ окремо, так і у взаємозв’язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК, та сформувати повне й об’єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження. Виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК), апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів, наданих сторонами обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові
рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов’язаний прийняти таке рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов’язаний повторно дослідити обставини, встановлені
під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої
інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких
доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. За змістом цієї норми процесуального закону учасник
судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про
повторне дослідження обставин або доказів, а й повинен зазначити, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити, та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.
Як убачається з матеріалів провадження, апеляційний суд відмовив захиснику у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, оскільки він не обґрунтував, чому відповідні докази були досліджені судом першої інстанції
неповністю чи з порушеннями. Тобто у зв’язку з відсутністю належно обґрунтованого клопотання захисника про повторне дослідження доказів у справі та відповідного доведення них своїх доводів апеляційний суд вичерпав усі визначені законом можливості для з’ясування обставин справи, зокрема перевірки доводів апеляційної скарги, а з урахуванням положень статей 2, 7, 22, 26 КПК, відповідно до яких на суд не може бути покладена функція збирання доказів, а також за умови відсутності обґрунтованих клопотань сторін кримінального процесу щодо повторного дослідження доказів апеляційний суд не має законних підстав повторно досліджувати докази у кримінальному провадженні, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності та диспозитивності.
При цьому апеляційний суд урахував, що такі засади, як безпосередність дослідження доказів судом апеляційної інстанції та судом першої інстанції,
відрізняються за змістом, оскільки апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в місцевому суді з урахуванням особливостей,
передбачених гл. 31 КПК. Ця відмінність зумовлена такою функцією суду
апеляційної інстанції, як перегляд вироку суду в апеляційному порядку, а не вирішення кримінального провадження по суті, що дублює функції суду першої
інстанції.
ВС наголошує, що апеляційний суд покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити й оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність
застосування норм матеріального і процесуального закону, справедливість
призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість
вирішення інших питань, що підлягають з’ясуванню під час ухвалення судового
рішення.
Тобто, на відміну від суду першої інстанції, апеляційний суд здійснює перегляд вироку суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому повноваження суду апеляційної інстанції стосовно дослідження доказів визначаються переглядом кримінального провадження в межах вимог апеляційної скарги з урахуванням наявності або відсутності обґрунтованого клопотання сторони
кримінального провадження щодо повторного дослідження доказів.
Отже, відсутність обґрунтованого клопотання сторони кримінального провадження про дослідження доказів, за умови того, що в оскарженому вироку суд дав оцінку всім доказам, на неправильну оцінку яких посилається сторона на стадії апеляційного оскарження вироку, не зумовлює обов’язку апеляційного суду повторно досліджувати обставини, встановлені під час кримінального провадження, та не створює передумов для використання апеляційним судом свого права дослідити нові докази за наявності підстав, регламентованих положеннями ч. 3 ст. 404 КПК.
Тому за відсутності мотивованого клопотання про повторне дослідження доказів, яке обов’язково має відповідати положенню ч. 3 ст. 404 КПК, апеляційний суд не повинен досліджувати ці докази, оскільки протилежне, без дотримання принципів, закріплених у приписах зазначеної норми процесуального закону, може перетворити апеляційний перегляд судового рішення в повторний розгляд кримінального провадження по суті, що фактично нівелює принцип інстанційності судочинства.
Детальніше з текстом постанови ВС від 21.12.2022 у справі No 759/5737/17 (провадження No 51-2899км20) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108225763.