Прессекретар групи захисту колишнього голови Офісу Президента Андрія Єрмака Наталія Новікова заявила, що поїздки Єрмака у прифронтові регіони не порушували запобіжного заходу, обраного йому у кримінальному провадженні за частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України (легалізація майна, одержаного злочинним шляхом).
Контекст: запобіжний захід і покладені обов’язки
Нагадаємо, 11 травня 2026 року детективи НАБУ і прокурори САП повідомили Андрію Єрмаку про підозру за частиною третьою статті 209 КК України. Вищий антикорупційний суд обрав йому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з альтернативою внесення застави у розмірі 140 млн грн, а також поклав на нього процесуальні обов’язки, передбачені статтею 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора чи суду; повідомляти про зміну місця проживання чи роботи; не залишати межі Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати паспорти для виїзду за кордон; утримуватися від спілкування з визначеними особами; носити електронний засіб контролю.
Позиція захисту
Наталія Новікова заявила, що публікації про поїздки Єрмака на прифронтові території є «інформаційною маніпуляцією, спрямованою на публічний тиск на досудове розслідування та процесуальні рішення у справі»: «Механізм маніпуляції простий. Офіційну відповідь НАБУ, яка не містить жодного твердження про порушення, поєднано з повідомленнями анонімних джерел — і подано як нібито встановлене порушення».
За позицією захисту, покладений судом обов’язок стосується виключно територіального пересування (не залишати межі Києва без дозволу), а кожен виїзд відбувався на підставі завчасно отриманого дозволу; жодних тверджень про порушення не робили ні орган досудового розслідування, ні прокурор, ні суд.
Новікова також пов’язала цю публічну дискусію з ширшим питанням про статус адвоката, який надає правничу допомогу військовослужбовцям: «Коли правничу допомогу тим, хто воює, зображують як правопорушення, це підриває не позиції Андрія Єрмака, а незалежність адвокатури і доступ військовослужбовців до захисту їхніх прав». Захист закликав відокремлювати офіційно підтверджені факти від оцінних суджень.
Що встановлено як факт, а що є твердженням третьої сторони
Ці рівні варто розрізняти окремо, оскільки в публічній дискусії вони об’єднані.
Підтверджений факт (відповідь НАБУ на запит): антикорупційний центр «Межа» звернувся до НАБУ із запитом щодо підстав виїзду Єрмака за межі Києва. У відповідь НАБУ повідомило, що 13 липня 2026 року адвокат Єрмака подав клопотання про дозвіл відвідати Київську, Дніпропетровську, Донецьку, Харківську та Запорізьку області, обґрунтувавши поїздку участю Єрмака як адвоката в заходах проєкту «Адвокат+» — ініціативи комітету НААУ під керівництвом Єрмака, що з квітня 2026 року забезпечує правову підтримку військовослужбовців на рівні бригад силами адвокатів, які виїжджають безпосередньо до підрозділів ЗСУ.
Твердження «Межі» (недоведене, потребує перевірки): за інформацією центру, до клопотання додано п’ять однотипних листів-звернень від військових частин із проханням до Єрмака особисто взяти участь у прийомі військовослужбовців до 24 липня; водночас, за тими самими твердженнями «Межі», 16 липня Єрмак зустрівся з тодішнім головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським — саме в період, коли, за дозволом, мав надавати консультації військовослужбовцям.
Повідомлення ЗМІ з посиланням на анонімні джерела (найнижчий рівень підтвердження): 16 липня видання «Українська правда» з посиланням на джерела повідомило, що Єрмак відвідав пункт управління тодішнього головнокомандувача Сирського в одній із прифронтових областей увечері того самого дня.
Жодне з цих джерел не містить встановленого органом досудового розслідування, прокурором чи судом факту порушення обов’язку не залишати межі Києва без дозволу — сам дозвіл на виїзд у п’ять областей, включно з тими, де могла відбутися стверджувана зустріч, підтверджений офіційною відповіддю НАБУ. Питання, яке залишається відкритим і неверифікованим, — чи відповідала фактична мета конкретного відвідування (зустріч з головнокомандувачем) заявленій меті поїздки (консультування військовослужбовців у межах «Адвокат+»), і чи має така розбіжність процесуальне значення для обсягу вже наданого дозволу.
Значення для практики
Ситуація актуалізує для захисту в аналогічних провадженнях два практичні питання. По-перше, межі обов’язку не залишати визначену територію без дозволу (стаття 194 КПК України): дозвіл, наданий на виїзд до кількох областей із зазначеною метою, формально покриває факт перебування поза Києвом у межах цих областей — питання про те, чи має слідчий/прокурор/суд право оцінювати відповідність фактичної діяльності підозрюваного під час дозволеного виїзду заявленій меті клопотання, і які правові наслідки тягне розбіжність між заявленою та фактичною метою (за її недоведеності), законом прямо не врегульоване і в цій справі поки не отримало процесуальної оцінки жодного з учасників кримінального провадження. По-друге, справа ілюструє напругу між публічним висвітленням резонансних проваджень і презумпцією невинуватості та правом на захист: позиція захисту про недопустимість підміни процесуального встановлення факту порушення медійною інтерпретацією неофіційних джерел є загальновизнаним процесуальним стандартом незалежно від того, наскільки резонансна конкретна справа.
Довідково
Частина третя статті 209 Кримінального кодексу України (легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом). Стаття 194 Кримінального процесуального кодексу України (порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу; процесуальні обов’язки).
Джерела: Телеграф, з посиланням на Цензор.НЕТ; повідомлення антикорупційного центру «Межа»; «Українська правда».
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.