Заміна за результатами апеляційного або касаційного перегляду покарання у виді позбавлення чи обмеження волі, від відбування якого особу звільнено з випробуванням, на штраф не є погіршенням правового становища обвинуваченого або засудженого.
Такий висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 7 грудня 2021 року у справі № 617/775/20, яку Верховний Суд включив до нового огляду судової практики Касаційного кримінального суду щодо застосування норм кримінального закону про покарання.
Обставини справи
Вовчанський районний суд Харківської області визнав чоловіка винним у незакінченому замаху на крадіжку за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та призначив йому один рік обмеження волі.
Одночасно на підставі ст. 75 КК засудженого звільнили від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік та поклавши на нього передбачені ст. 76 КК обов’язки.
За встановленими судом обставинами, чоловік у стані алкогольного сп’яніння намагався викрасти з території підприємства мінеральне добриво «Карбамід» вартістю 1 566 грн, однак не завершив свої дії, оскільки був виявлений іншими особами.
Засуджений оскаржив вирок і просив призначити йому замість обмеження волі штраф.
Він посилався, зокрема, на те, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має сім’ю та двох неповнолітніх дітей, повністю визнав вину, сприяв розкриттю правопорушення та щиро розкаявся. Крім того, він проходив військову службу за контрактом і зазначав, що покарання у виді обмеження волі матиме для нього негативні наслідки у вигляді звільнення зі служби.
Харківський апеляційний суд залишив вирок без змін.
Одним із ключових мотивів стало те, що штраф підлягає реальному виконанню, тоді як від фактичного відбування обмеження волі особу звільнено з випробуванням. Тому апеляційний суд виходив із того, що заміна такого покарання на штраф може фактично погіршити становище засудженого.
Справа містила виключну правову проблему
Касаційний кримінальний суд передав провадження на розгляд Великої Палати ВС.
Суд мав відповісти на питання, чи є «поворотом до гіршого» ситуація, коли за скаргою сторони захисту обмеження або позбавлення волі, від реального відбування якого особу звільнено за ст. 75 КК, замінюється на штраф, який особа повинна фактично сплатити.
Велика Палата звернула увагу, що при порівнянні різних видів кримінально-правових заходів необхідно оцінювати передусім ступінь втручання держави у права і свободи людини.
У встановленій ст. 51 КК системі покарань штраф є більш м’яким видом покарання, ніж обмеження або позбавлення волі. При цьому право на свободу та особисту недоторканність має вищу цінність порівняно з правом власності, втручання в яке відбувається внаслідок сплати штрафу.
Випробування також передбачає обмеження
Велика Палата зауважила, що звільнення від відбування покарання з випробуванням має умовний характер.
Протягом іспитового строку засуджений перебуває під контролем, зобов’язаний з’являтися до органу пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання, а на нього можуть бути покладені й додаткові обмеження.
Невиконання таких обов’язків може мати наслідком направлення особи для реального відбування призначеного їй покарання.
Натомість штраф, наголосив ВС, вичерпується необхідністю сплатити грошове стягнення та не передбачає подальшого системного контролю за поведінкою особи, додаткових заборон чи обов’язків.
Навіть якщо одноразова сплата штрафу становить значний матеріальний тягар, закон зобов’язує суд враховувати майновий стан особи та допускає розстрочення його сплати.
ВП ВС: це не «поворот до гіршого»
У результаті Велика Палата сформулювала висновок: заміна позбавлення або обмеження волі, від відбування якого особу звільнено з випробуванням на підставі ст. 75 КК, на штраф не погіршує правового становища обвинуваченого чи засудженого.
Більше того, така заміна не є:
- – застосуванням більш суворого покарання у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК;
- – неправильним звільненням від відбування покарання у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК;
- – іншим погіршенням становища обвинуваченого в розумінні ч. 2 ст. 404 та ч. 1 ст. 421 КПК.
Тому, якщо відповідну вимогу сторони захисту визнано обґрунтованою, апеляційному суду не потрібно скасовувати вирок першої інстанції та постановляти новий вирок. Таке рішення може бути ухвалене у формі ухвали.
ВП ВС також наголосила, що принцип заборони reformatio in peius — «повороту до гіршого» — покликаний захищати особу від ризику погіршення її становища через реалізацію права на оскарження. Однак цей принцип не повинен позбавляти сторону захисту можливості просити про застосування іншого, більш м’якого за законом виду покарання, який сама особа вважає для себе сприятливішим.
Верховний Суд замінив обмеження волі штрафом
У конкретній справі Велика Палата врахувала, що засуджений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має сім’ю та двох неповнолітніх дітей, проходив військову службу за контрактом, визнав вину та щиро розкаявся.
Водночас обтяжуючою обставиною було вчинення правопорушення у стані алкогольного сп’яніння.
ВП ВС дійшла висновку, що суд першої інстанції, обираючи найбільш суворий із передбачених санкцією видів покарання — обмеження волі, — належним чином не мотивував, чому мети покарання неможливо досягти застосуванням більш м’якого заходу.
У результаті Велика Палата змінила рішення попередніх інстанцій і замінила один рік обмеження волі з випробуванням на штраф у максимальному на той час передбаченому санкцією розмірі — 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1 700 грн.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 617/775/20, провадження № 13-110кс21.
Повний текст постанови в ЄДРСР
Огляд судової практики ККС ВС щодо застосування норм кримінального закону про покарання
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.