Здійснення моніторингу податкових накладних не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом і не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.

4 серпня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю «Промелектроніка» на рішення Запорізького окружного
адміністративного суду від 11 січня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі No 0840/4088/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Контролюючий орган зупинив реєстрацію податкових накладних. Не погоджуючись із підставами відмови в реєстрації, платник податків звернувся до суду. Обґрунтовуючи, що оскаржувані рішення за змістом не відповідають вимогам податкового законодавства, позивач, крім повідомлення про подання документів щодо підтвердження реальності здійснення операцій, надав ще й документи, що засвідчують його господарські операції.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін
постановою Третього апеляційного адміністративного суду, частково задовольнив позов, визнавши протиправними та скасувавши рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, і зобов’язав контролюючий орган зареєструвати накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що суб’єкт владних повноважень не вказав, які саме документи необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, а лише зупинив їх реєстрацію у зв’язку з відповідністю підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Щодо задоволення решти позовних вимог суди дійшли висновку, що позивач
належними доказами не підтвердив факти відвантаження контрагенту товару в день складення відповідних податкових накладних.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів першої
та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог і в цій частині прийняв нове рішення, яким визнав протиправними та скасував рішення про відмову в реєстрації податкових накладних і зо бов’язав контролюючий
орган зареєструвати їх у Єдиному реєстрі податкових накладних.

ОЦІНКА СУДУ

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії як акта
правозастосування є його обґрунтованість і вмотивованість, тобто наведення
контролюючим органом фактичних і юридичних підстав, а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Здійснення моніторингу відповідності
коригованих податкових накладних / розрахунків критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів
на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної
напряму залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного
виду критерію оцінки ступеня ризиків. Уживання суб’єктом владних повноважень загального посилання на відповідний пункт Критеріїв ризиковості платника податку, без наведення відповідного положення, є неконкретизованим і призводить до необґрунтованого обмеження прав платника податків.

Якщо рішення контролюючого органу не містить критерію ризикованості та/або цей суб’єкт владних повноважень чітко не вказав, якому саме критерію
відповідав такий платник, а також не зазначив документів, яких платник податків не подав на підтвердження реальності господарських операцій, то таке рішення прийняте всупереч вимогам чинного податкового законодавства.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 4 серпня 2021 року у справі No 0840/4088/18 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/98799556.