Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупційних правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади у звіті за результатами річної роботи, затвердженому 11 червня 2026 року, констатувала те, що для практикуючих адвокатів у кримінальних справах не є новиною: в Україні немає жодної затвердженої методики визначення розміру застави. Однак цінність висновку в тому, що тепер це — офіційна позиція парламентського органу контролю, підкріплена конкретними цифрами.
Наразі звіт очікує публікації у газеті «Голос України».
Що встановила ТСК
За результатами засідань, на яких заслуховувалися керівники правоохоронних органів, жоден з них не зміг надати інформацію про існування нормативно закріпленого механізму розрахунку застави. Слідчий, прокурор — фактично визначає бажану суму на власний розсуд, без обов’язку доводити її економічну чи процесуальну обґрунтованість.
Тимчасова слідча комісія прямо кваліфікувала це як надмірний рівень дискреційних повноважень, що створює передумови для зловживань і вибіркового застосування закону. За відсутності єдиних критеріїв однакові за характером провадження можуть супроводжуватися вимогами застави, що відрізняються в десятки й сотні разів.
Окремо зафіксовано системну статистичну деталь: Апеляційна палата ВАКС у понад половині випадків зменшує розміри застав, встановлених судом першої інстанції. Комісія розцінює це не як нормальну процесуальну корекцію, а як непряме підтвердження системної проблеми з обґрунтуванням «винятковості» на рівні першої інстанції.
«Істоміна проти України»: коли застава перестає бути заставою
Ключове юридичне посилання звіту — рішення Європейського суду з прав людини у справі «Істоміна проти України» (заява № 23312/15, рішення від 13 січня 2022 року, набуло статусу остаточного).
Фабула справи: у 2015 році проти заявниці відкрили кримінальні провадження за підозрою в ухиленні від сплати податків, причетності до фіктивного підприємництва та підробці документів. Слідство вважало, що вона організувала злочини, які завдали державі збитків на суму 12 250 479 гривень. Суд встановив заставу в розмірі суми інкримінованих збитків — при тому, що за частиною 5 статті 182 КПК України максимальна межа застави для тяжкого злочину на той час становила 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (близько 3 940 євро). Фактично встановлена сума перевищувала цю межу у 125 разів.
Заявниця не змогла сплатити заставу і була взята під варту. Оскарження результату не мало.
ЄСПЛ сформулював принципову позицію, яка сьогодні і є стандартом, на який має орієнтуватися захист: застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином, а насамперед — забезпечення явки особи до суду. Тому її розмір повинен оцінюватися залежно від конкретної особи, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки до суду. Суд повинен розглядати питання застави так само обережно й ретельно, як і питання про необхідність тримання під вартою.
Національні суди в справі Істоміної залишили без аналізу аргументи заявниці про надмірність суми і обґрунтували рішення виключно розміром завданої шкоди — одним-єдиним критерієм. ЄСПЛ визнав це порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції і присудив заявниці 1000 євро моральної шкоди та 1000 євро компенсації судових витрат.
Важливий процесуальний нюанс, який варто враховувати в захисті: у цій же справі ЄСПЛ визнав обґрунтованим сам факт застосування запобіжного заходу з огляду на природу злочинів і необхідність забезпечити недоторканність доказів. Порушення Конвенції ЄСПЛ встановив не через застосування застави як такої, а саме через відсутність індивідуалізованого обґрунтування її розміру.
Що це означає практично для захисту
Стандарт, сформульований у справі «Істоміна проти України» і повторений у пізніших рішеннях (зокрема Комітету ЄСПЛ у справах, що посилаються на цей прецедент), дає адвокату конкретний інструмент оскарження надмірної застави. Ключові тези для клопотань і апеляційних скарг:
Перше. Посилання виключно на розмір завданих збитків без аналізу майнового стану підозрюваного — самостійна підстава для визнання ухвали необґрунтованою. Суд зобов’язаний оцінити реальну платоспроможність особи, а не лише «серйозність» обвинувачення.
Друге. Вихід за межі, встановлені частиною 5 статті 182 КПК України, є винятком, а не правилом. Якщо суд застосовує підвищену заставу, він зобов’язаний детально мотивувати, чому саме цей випадок є винятковим — загальних фраз про тяжкість злочину недостатньо.
Третє. Якщо особа після формального надання права на заставу фактично залишається під вартою через неспроможність сплатити встановлену суму, це саме по собі є ознакою відсутності належної ретельності з боку суду при винесенні ухвали.
Четверте. Практика Апеляційної палати ВАКС зі зменшення застав першої інстанції — це аргумент, яким можна користуватися вже на етапі оскарження, посилаючись на статистичну закономірність, зафіксовану самою Тимчасовою слідчою комісією.
Пропозиція ТСК: законодавча методика замість судового розсуду
Тимчасова слідча комісія рекомендує законодавчо закріпити єдину методику визначення розміру застави, яка враховувала б тяжкість правопорушення, процесуальні ризики, майновий стан підозрюваного, його доходи, склад сім’ї, наявність утриманців та активів. Мета — забезпечити реальну можливість виконання процесуальних обов’язків без порушення права особи на свободу.
Окремо звіт звертає увагу на пов’язану проблему: практику, коли непомірна застава змушує підозрюваного шукати сторонніх поручителів або позичати кошти під значні відсотки — що, за оцінкою Комісії, створює додаткові ризики легалізації доходів невідомого походження і формування корупційних зв’язків між учасниками провадження.
Висновок для практики
Звіт ТСК не створює нової правової норми — методики розрахунку застави досі немає. Але він фіксує на рівні парламентського органу контролю те, що адвокати системно спостерігають у судах: рішення про заставу приймаються без формули, без методики і часто без належного індивідуального обґрунтування. Для захисту це означає, що аргументація, побудована на стандарті «Істоміна проти України», сьогодні спирається не лише на практику ЄСПЛ, а й на офіційний висновок Верховної Ради України про системний характер проблеми — що є додатковим вагомим доводом в апеляційних скаргах на ухвали про запобіжні заходи.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.