Під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів у Вищій школи адвокатури “Марафон вебінарів до дня захисту прав людини та активних дій проти насильства”, лектор Людмила Гриценко – адвокат, медіатор, член Комітету з сімейного права НААУ, національний експерт Ради Європи, співзасновник ЮГ “Право”, виступила з темою “Як побудувати комунікацію з дитиною, що опинилася в ситуації домашнього насильства”.
Лектор розповіла про те, як спілкуватися з дитиною, яка опинилася в ситуації домашнього насильства, які особливості варто враховувати і чому це важливо.
Як спілкуватися з дитиною, яка опинилася в ситуації домашнього насильства або в іншій ситуації, яка може мати певний рівень травматичності?
Спілкуючись з дитиною варто:
- Перш за все, спілкуючись з дитиною, доречно перебувати з нею на одному рівні. Це означає бути з дитиною обличчя навпроти обличчя. Між вами та дитиною не повинно бути простору, як, наприклад, великий стіл. Тому що для дитини дуже важливо почувати себе в безпеці. Поряд з дитиною має бути безпечний дорослий, аби створити безпечний простір.
- Обережно з’ясувати перед початком комунікації, чи задоволені базові потреби дитини.
- Внутрішній стан адвоката, який комунікує з дитиною має бути спокійний.
- Говоріть спокійним голосом та не робіть різких рухів руками та тілом. (адже ви не знаєте, який досвід комунікації з людьми має дитина)
- Не використовуйте «маніпулятивних технік» типу – «якщо Ти мені не розкажеш, я не зможу Тобі допомогти». Для того, щоб побудувати певний кредит довіри з дитиною, в ці стосунки варто інвестувати певний час і роз’яснювати, що і як буде відбуватися, яка ваша роль в цьому, які можливі наслідки. Тобто, висновок, що краще поділитися інформацією з адвокатом, має зробити сама дитина.
- Комунікацію з дитиною варто почати з короткої розповіді про себе, пояснити простою, зрозумілою мовою, яка ваша роль і інших дорослих в цій ситуації.
- Незалежно від того, що ви почуєте з розповіді дитини, не варто її критикувати. Дуже важливий інструмент якісної комунікації з дитиною – це правильні запитання і мінімум повчань.
- Запитуйте дозволу у дитини. Адже дитина відчуває, що вона на щось може впливати. Вона буде більше почувати себе в безпеці.
Які фактори мають вплив на якість комунікації?
1. Досвід – в комунікації з дітьми це навичка, яка не народжується просто так.
2. Самопочуття – це справи, які пов’язані з захистом і представництвом інтересів дітей. Коли ми говоримо про комунікацію з дітьми, маємо розуміти, що відповідальність за комунікацію лежить завжди на дорослому. Це ресурсозатратний процес, входячи в який, необхідно мати певний ресурс.
3. Бар’єри (фільтри сприйняття) – усі люди мають такі фільтри сприйняття, як:
- стереотипи – певний відносно спрощений образ, який рівняє всіх. І як правила він формується тоді, коли людина має недостатньо інформації.
- проекції – захисні механізми психіки
- ефект ореолу – коли особистість має яскраву ознаку і за рахунок першої їй приписуються інші.
- вибіркове сприйняття
4. Захисні механізми – заміщення, витіснення, сублімація. Впливають на комунікацію, якщо є непропрацьований травматичний досвід.
5. Навички комунікації (активне слухання, емпатія, асертивність, емоційний інтелект техніки Ненасильницької комунікації)
Також на комунікації впливає комунікативна петля переконань – вона про те, що якщо ми в чомусь впевнені, то точно будемо шукати цьому підтвердження в навколишньому середовищі. Тобто, наші установки дуже чітко впливають на нашу поведінку.
Людина може бути висококласним професіоналом, спеціалістом у певній галузі, проте вона зберігає старі установки, які не дають їх рухатися.
Важливою є формула – безпечне місце+безпечний дорослий = дитина в безпеці.
Безпечний дорослий має сформувати безпечне місце.
Безпечне місце, там де дитина може задовольнити базові потреби і де вона розуміє, що і як буде відбуватися.
Модель триєдиного мозку – психологічна модель, яка демонструє певні етапи його зрілості. Вона поділяється на:
- рептильний мозок – реактивний мозок, який включається дуже швидко, відповідає за безпеку і задоволення і має обмежений набір дій.
- лімбічна система – рухається більш повільно, ніж рептильний мозок, проте швидше ніж неокортекс.
- неокортекс – вищий мозок і він рухається повільно, роль неокортексу для дітей відіграють дорослі.
Вони працюють по черзі.
Поради, як краще говорити з дітьми
- На початку розмови варто проговорити, що буде відбуватися і як це буде відбуватися
- Домовитися про домовленості
- Розказати про свої очікування від комунікації
- Запитати думку дитини про те, про що плануєте поговорити
- Дати можливість дитині розказати своїми словами свою версію подій
Питання, які варто використовувати:
- Що відбулося?
- Як Ти себе почував/почувала тоді і як Ти себе почуваєш зараз?
- Які наслідки? Що можна змінити?
- Як Ти думаєш, що б у такій ситуації зробив (і привести приклад або дорослої людини, або улюбленого героя тощо)
- «Попереджений – значить озброєний» або розкажіть про можливі дії та можливі наслідки
Фази опитування дитини:
- Попередня фаза
- Вступна фаза
- Фаза вільної розповіді
- Фаза детальних запитань
- Завершальна фаза