Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
суди попередніх інстанцій звільнили двох осіб від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162 КК, на підставі ст. 46 КК у зв’язку з примиренням винних з потерпілими, а кримінальне провадження в цій частині закрили у зв’язку зі звільненням осіб від кримінальної відповідальності. Постановлено продовжити розгляд кримінального провадження за обвинуваченням зазначених осіб у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.
У касаційній скарзі прокурор стверджує, що особи обвинувачуються у вчиненні двох проступків за наявності ознак їх реальної сукупності, які вчинені з розривом у часі, мають різні об’єкти посягання, потерпілими є різні особи, що унеможливлює застосування положень ст. 46 КК.
Позиція ККС: скасовано рішення судів попередніх інстанцій і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтування позиції ККС
колегія суддів ККС вказала, що у випадку, коли на момент правової оцінки судом певного діяння особи за правилами ст. 46 КК, інші діяння цієї ж особи в інших кримінальних провадженнях не одержали з боку інших судів такої правової оцінки, яка б унеможливлювала застосування приписів вказаної статті, суд може розглядати діяння, яке є предметом його правової оцінки, як вчинене вперше. Водночас, якщо кримінальні правопорушення розглядаються судом в одному кримінальному провадженні, наявність ознак реальної сукупності унеможливлює застосування ст. 46 КК, що узгоджується з положеннями ст. 62 Конституції України, ст. 7 та ч. 1 ст. 17 КПК.
З урахуванням принципу презумпції невинуватості положення статей 46, 33, 35 КК вказують на те, що сам факт вчинення кримінального правопорушення вперше автоматично не створює підстав до звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням із потерпілим за наявності реальної сукупності кримінальних правопорушень у випадку, коли такий факт розслідується органом досудового слідства чи розглядається судом поряд із іншим(и) окремим(и) самостійним(и) кримінальним(и) правопорушенням(и) в одному кримінальному провадженні. Отже, особу, в діях якої вбачається повторність, реальна сукупність, рецидив злочинів, яка має непогашену чи не зняту судимість, звільняти від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК не можна.
У цій справі за обвинувальним актом йдеться про те, що 09.11.2024 приблизно о 20:45 обвинувачені незаконно проникли до будинку. Цього ж дня приблизно о 20:50 за вказаною адресою обвинувачені спричинив тілесні ушкодження потерпілим. Вказані вище окремі самостійні діяння інкриміновані обвинуваченим за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 125 КК та складають собою реальну сукупність, відповідають всім тим ознакам, про які йдеться в ст. 33 КК.
Отже, судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано положення ст. 46 КК, що призвело до безпідставного звільнення осіб від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 14.05.2026 у справі № 371/111/25 (провадження № 51-4838км25) https://reyestr.court.gov.ua/Review/136627797
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.