Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст. 190 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин та на підставі п. «в» ст. 1 Закону «Про амністію у 2016 році» звільнено від відбування покарання за цей злочин; за ч.3ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням.
За ухвалою апеляційного суду вказаний вирок залишено без зміни.
Підстави для розгляду кримінального провадження ОП: забезпечення сталості та єдності судової практики, а також необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові ВС від 25.10.2018 (справа No 140/463/16-к, провадження No 51-4334км18), яка враховуючи порядок та правила призначення покарання за сукупністю злочинів згідно зі ст. 70 КК, дійшла висновку, що на осіб, які вчинили кілька злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті КК, або засуджених за сукупністю злочинів, дія закону про амністію поширюється лише у разі, якщо жоден із цих злочинів не виключає можливість його застосування.
Позиція ОП: ухвалу апеляційного суду скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ОП: відповідно до приписів ст.86 КК амністія оголошується Законом стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
В даному випадку до засудженої місцевим судом застосовано положення п.«в» ст.1 Закону «Про амністію у 2016 році». Як убачається з матеріалів справи, визнавши доведеною винуватість ОСОБА_1увчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК, який є умисним злочином невеликої тяжкості, та встановивши наявність на утриманні ОСОБА_1двох неповнолітніх дітей, щодо яких вона не позбавлена батьківських прав, суд дійшов висновку про можливість звільнення засудженої відвідбування покарання за цей злочин на підставі акту амністії.
Разом із тим, судом не враховано, що інститути звільнення від покарання та звільнення від відбування покарання є різними за своєю правовою природою. У першому випадку особа може бути звільнена від покарання без його призначення. Натомість інститут звільнення від відбування покарання, одним із видів якого є амністія, може бути застосований лише після завершення процедури призначення покарання, обов’язковою стадією якої відповідно до приписів ст.70, ст.71 КК є визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів та/чи сукупністю вироків.
Враховуючи, що ОСОБА_1вчинила не один, а два злочини, передбачені ч.1ст.190 та ч.3 ст.185 КК, які утворюють сукупність, питання звільнення її від відбування покарання, у тому числі на підставі закону про амністію, повинно вирішуватись після застосування положень ст. 70 КК та визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів.
При цьому, ОСОБА_1могла бути звільнена від відбування покарання на підставі закону про амністію лише за умови, що жоден зі злочинів, які утворюють сукупність, не виключає можливості застосування амністії.
Оскільки за вироком суду окрім умисного злочину невеликої тяжкості ОСОБА_1також визнано винною у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК, тому можливість звільнення її від відбування покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону «Про амністію у 2016 році» виключається.
Таким чином, не застосувавши при призначенні покарання положень ст.70КК, натомість звільнивши ОСОБА_1напідставі закону про амністію від відбування покарання, призначеного за ч.1 ст.190 КК, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
У свою чергу апеляційний суд, не перевіривши належним чином доводів апеляційної скарги прокурора, не навівши вичерпних мотивів прийнятого рішення, безпідставно залишив вирок суду першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_1 на підставі закону про амністію від відбування покарання за ч.1ст.190КК без зміни.
Висновок: за умови вчинення особою кількох злочинів, які утворюють сукупність, питання звільнення від відбування покарання на підставі закону про амністію вирішується після визначення остаточного покарання за правилами ст.70 КК, при цьому амністія до такої особи може бути застосована, якщо кожен зі злочинів підпадає під дію закону, яким оголошено амністію.
Детальніше з текстом ухвали ОП від 24.02.2020 у справі No148/871/17 (провадження No51-3391кмо19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/87951204
З текстом окремої думки можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/87902056