Рішення суду про призначення засудженому покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко та зрозуміло сформульоване в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання.
Якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст. 55 КК), суд повинен конкретизувати правову заборону й точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Водночас покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатися забороненою діяльністю в будь-якій галузі (сфері), а також був позбавлений можливості обіймати такі посади або займатися такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов’язане вчинення кримінального правопорушення.
Обставини справи: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 368 КК, і призначив йому покарання у виді штрафу в розмірі 1 200 НМДГ, що становить 20 400 грн, із позбавленням права обіймати посади, пов’язані зі здійсненням державного контролю за дотриманням законодавства про працю
юридичними та фізичними особами, на строк 1 рік.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині неправильного застосування місцевим
судом додаткового покарання, що в свою чергу потягло невідповідність
призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м’якість, просив скасувати цей вирок і ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1 200 НМДГ, що становить 20 400 грн, із позбавленням права обіймати в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях всіх форм власності посади, пов’язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих функцій, а також контролю за додержанням законодавства юридичними та фізичними особами, на строк 3 роки. В апеляційній скарзі сторона обвинувачення наводила доводи щодо неправильного призначення ОСОБА_1 місцевим судом додаткового покарання, а саме зазначення в резолютивній частині рішення занадто вузького його формулювання, що призвело до пом’якшення кримінально-правового становища
засудженого.
Апеляційний суд залишив без зміни вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1, вказавши, що суд першої інстанції правильно призначив ОСОБА_1 додаткове
покарання, оскільки воно має на меті недопущення вчинення ним кримінальних
правопорушень із використанням посад, пов’язаних зі здійсненням державного
контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними та фізичними
особами, залишивши апеляційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: колегією суддів ККС встановлено, що апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення м’якого додаткового покарання ОСОБА_1, а ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Рішення суду про позбавлення права обіймати певні посади або займатися
певною діяльністю має бути чітко і зрозуміло сформульоване в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання. Якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст. 55 КК), суд повинен
конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Більше того, покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатися забороненою діяльністю в будь-якій галузі (сфері), а також був позбавлений можливості обіймати такі посади або займатися такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов’язане вчинення кримінального правопорушення.
Як убачається з рішення місцевого суду, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, пов’язане із займаною ним посадою головного державного
інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці.
Місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані зі здійсненням державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними та фізичними особами, на строк 1 рік, звузив сферу його застосування, оскільки таке його формулювання не позбавило засудженого права займати посади, пов’язані з виконанням
контрольних функцій в інших сферах діяльності, крім державного контролю за дотриманням законодавства про працю.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора, на вказані порушення не звернув уваги та дійшов передчасного висновку щодо законності вироку місцевого суду в частині призначення додаткового покарання. Водночас апеляційний суд не надав оцінки доводам сторони обвинувачення щодо призначення ОСОБА_1 мінімального розміру додаткового покарання.
Детальніше з текстом постанови ВС від 02.02.2022 у справі No 344/16025/18 (провадження No 51-5050км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reestr.court.gov.ua/Review/102999869
.