Якщо засуджений у співучасті з іншими особами, які були озброєні вогнепальною зброєю, вчинив розбій із проникненням у житло, безпосередньо не застосовував насильство до потерпілих, не може враховуватися як обставина, що пом’якшує покарання, під час вирішення питання про можливість застосування ст. 69 КК

Вирішуючи питання про можливість призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК, суд повинен ураховувати, що обставини (сукупність обставин), які пом’якшують покарання, повинні бути не лише формальними, а мають стосуватися конкретних ознак складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується засуджений, а також обставин його вчинення, безпосередньо впливаючи на суспільну небезпеку кримінального правопорушення, та/або особи, яка його вчинила (зокрема, ролі особи у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінки під час виконання об’єктивної сторони, мотиву та мети вчинення кримінального правопорушення).

Обставини справи: як встановлено вироком суду, засуджений ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб, в масках та маючи при собі предмети, схожі на пістолети, проникли до будинку, де заволоділи майном на загальну суму 30 000 грн. В ході нападу двом потерпілим було завдано легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я, а третьому потерпілому – тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Потім засуджені завели трьох
потерпілих та двох малолітніх дітей до підвалу і, зв’язавши їм руки, залишили
місце злочину.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим і засудив ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 187 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці з конфіскацією майна.

Апеляційний суд залишив без зміни вказаний вирок.

ККС скасував це рішення і призначив новий розгляд у апеляційному суді, вважаючи необґрунтованим призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням
ст. 69 КК.

Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання і засудив ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

У касаційній скарзі захисник вказує, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 65 КК не врахував повною мірою всіх позитивних даних про особу засудженого та наявних у справі обставин, що пом’якшують покарання (зокрема, щире каяття, відшкодування спричиненої шкоди, наявність неповнолітньої дитини, сприяння розкриттю злочину, співпраця з органами досудового розслідування, поведінка після вчинення злочину), і дійшов необґрунтованого висновку про неможливість застосування до засудженого ст. 69 КК.

Позиція ККС: залишено без зміни вирок апеляційного суду.

Обґрунтування позиції ККС: ККС вважає що, апеляційний суд не порушив вимог ст. 439 КПК та статей 50, 65 КК, а призначене засудженому покарання відповідає визначеним законом меті та загальним засадам.

ККС вже зазначав, що ч. 1 ст. 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м’яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом’якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 ст. 66 КК, і істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв’язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця. Апеляційний суд у цій справі обставин такого характеру не встановив, з чим погоджується і ККС.

Апеляційний суд виходив з того, що засуджений у співучасті з іншими особами вчинив особливо тяжкий корисливий злочин із застосуванням вогнепальної зброї та насильства щодо потерпілих серед яких були неповнолітні. Те, що засуджений особисто не спричиняв тілесних ушкоджень потерпілим суд обґрунтовано оцінив як обставину, що не зменшує ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, адже, блокуючи можливість потерпілим залишити місце злочину, він діяв відповідно до спільного умислу, раніше визначеної ролі та обстановки, що склалася.

Апеляційний суд не погодився з посиланням місцевого суду на те, що наявність у засудженого малолітньої дитини-інваліда та потреба лікування органів зору може вважатися позитивною характеристикою особи та обставиною, що пом’якшує покарання, а отже впливати на покарання.

Зважаючи на вказівки касаційного суду в сукупності з характером установлених конкретних дій засудженого, апеляційний суд не встановив обставин, які б істотно знижували тяжкість вчиненого злочину, а отже і підстав для застосування до нього положень ст. 69 КК. Водночас суд апеляційної інстанції не залишив поза увагою даних про особу засудженого та обставин, що пом’якшують покарання, у тому числі й тих, на які захист посилається в касаційній скарзі, тому призначив засудженому покарання наближене до мінімального, передбаченого санкцією закону за яким його засудженого.

Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 07.02.2023 у справі No 187/1548/15-к https://reyestr.court.gov.ua/Review/108930689