Під час вебінару у Вищій школі адвокатури на тему “Конфіденційність процесу медіації: медіаційна угода як доказ, медіатор як свідок”, Поліщук Вікторія, адвокат, медіатор, Голова Комітету з трудового права НААУ, член Комітету з питань альтернативного врегулювання спорів та Комітету з питань гендерної політики, що діють в складі НААУ, розповіла про правове регулювання принципу конфіденційності медіації.
Медіація – це практичний позасудовий процес врегулювання спору за допомогою медіатора, в основі якого лежить конфіденційність.
Конфіденційність процесу медіації – це перевага перед іншими позасудовими способами врегулювання спорів. Це один із принципів, який має принципове значення тому, що на ньому формується довіра сторін і загалом розгляд справи.
Якщо говорити про правове регулювання конфіденційності процесу медіації, то у разі підготовки договору про проведення медіації, потрібно звернутись до Модельного закону ЮНСІТРАЛ про міжнародну комерційну медіацію та міжнародні мирові угоди, досягнуті в результаті медіації, 2018 року. А саме:
- «у разі, коли медіатор отримує від однієї зі сторін інформацію, що стосується спору, він може розкрити зміст цієї інформації іншій стороні медіації. Однак, якщо сторона повідомляє медіатора будь-яку інформацію під прямою умовою про збереження її конфіденційності, то ця інформація не розкривається іншій стороні медіації» (стаття 9)
- «якщо сторони не домовилися про інше, то зберігається конфіденційність всієї інформації, що відноситься до процедури медіації, за винятком тих випадків, коли її розкриття потрібно за законом або для цілей виконання або приведення у виконання мирової угоди» (стаття 10)
Вимогами щодо забезпечення конфіденційності інформації для сторін медіації є те, що сторони не зобов’язані зберігати інформацію, що стала відома їм під час медіації, якщо інше не передбачено медіаційною угодою або угодою про конфіденційність. Проте, потрібно зазначити, що хоч сторони і не зобов’язані зберігати інформацію, але все – таки краще її зберігати, незалежно в усному вона чи письмовому вигляді. Медіатор, в свою чергу, не буде розголошувати жодній особі інформацію, яку він отримав під час медіації.
Якщо сторони не дотримуються умов щодо конфіденційності медіації, то все одно для них наступають негативні наслідки, які передбачені у законодавстві та в медіаційній угоді або в угоді про конфіденційність медіації. У разі розголошення конфіденційної інформації медіатором то наступає дисциплінарна, цивільно-правова або кримінальна відповідальність.
Обов’язок медіатора щодо конфіденційності застосовується до:
- усних чи письмових повідомлень;
- інформації, створеної або переданої на спільних сесіях;
- документів, що були створені або передані під час медіації;
- інформації, що була надана медіатору на приватній сесії або в телефонному дзвінку чи електронному листі від сторін;
- причин недосягнення згоди у результаті медіації;
- спостережень за поведінкою учасників медіації;
- почуттів сторін, переконань або сприйняття інформації сторонам.
Коли мова йде про угоду конфіденційність, то можна зазначати:
- Вся інформація, яка стане відомою під час медіації, буде охоронятися грифом конфіденційності.
- Інформація не буде використовуватися як доказ у будь-якому провадженні, а документи, що будуть подаватися в рамках медіації, не підлягатимуть розкриттю.
- Усі документи та напрацювання медіатора будуть конфіденційними і не підлягатимуть розголошення та не зможуть бути використані як докази у судовому процесі і арбітражі.
Потрібно звернути увагу, що адвокати мають право прописувати застереження в медіаційних угодах, а саме те, що доступ до інформації або розголошення інформації можливий за умови попередньої письмової згоди сторін.
Конфіденційність процесу медіації робить цей процес цілісним та створює певні привілеї перед іншими позасудовими способами врегулювання спорів і не дозволяє судовим органам та арбітру досліджувати докази, які було отримано у рамках медіації, або оцінювати інформацію, що стала відомою під час медіації.