Обвинувачений, який у відповідь на насильство, застосоване потерпілим до дружини обвинуваченого, завдав потерпілому удар, спричинивши середньої тяжкості тілесні ушкодження, перебував у стані необхідної оборони з огляду на поведінку потерпілого, який не реагував на зауваження сусідів та землевпорядника й безпричинно застосував фізичну силу до дружини обвинуваченого, що давало підстави останньому реально сприймати його поведінку як таку, що загрожує здоров’ю його близької людини, а також з огляду на миттєву реакцію обвинуваченого на ситуацію та завдання потерпілому удару відразу після протиправних дій останнього, наявність в обвинуваченого мети захистити свою дружину, яка зазнала фізичного впливу від потерпілого, а не помститися йому через неприязні стосунки.
Обставини справи: згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, знаходячись поблизу свого господарства, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин внаслідок суперечки із ОСОБА_2 та після того, як останній вдарив його дружину ОСОБА_3, умисно наніс потерпілому один удар рукою в область обличчя, спричинивши тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров’я.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
У касаційній скарзі захисник вказує, зокрема, на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, Аргументуючи свою позицію тим, що місцевий суд безпідставно надав діям обвинуваченого ОСОБА_1 правову оцінку як злочину та кваліфікував їх за ч. 1 ст. 122 КК, проігнорувавши при цьому норми інституту необхідної оборони та стану сильного душевного хвилювання, які закріплені у ч. 1 та ч. 4 ст. 36 КК. Стверджує, що мотив нанесення удару потерпілому полягав у бажанні ОСОБА_1 захистити свою дружину, якій ОСОБА_2 спричинив тілесні ушкодження. Крім цього, звертає увагу, що згідно з висновком експерта ОСОБА _1 під час вчинення протиправного діяння перебував у стані емоційного напруження, який є психологічною підставою для юридичного трактування стану сильного душевного хвилювання.
Позиція ККС: скасовано вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, закрито кримінальне провадження.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС установила, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано закон України про кримінальну
відповідальність і у цьому кримінальному провадженні наявні обставини, що виключають кримінальну протиправність дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК.
Як вбачається зі змісту обвинувального акта, ОСОБА_1 інкримінувалося заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які він спричинив
останньому одним ударом в обличчя. Суди першої та апеляційної інстанцій
погодилися із таким формулюванням обвинувачення, визнали його доведеним
та кваліфікували дії засудженого за ч. 1 ст. 122 КК. При цьому доводи сторони
захисту про перебування ОСОБА_1 в стані необхідної оборони залишилися поза
належною увагою судів попередніх інстанцій.
З огляду на положення ч. 1 ст. 36 КК під суспільно небезпечним посяганням слід розуміти спробу заподіяти шкоду охоронюваним законом правам та інтересам
особи, яка захищається, або іншої особи, суспільним інтересам або інтересам
держави. До таких інтересів належать: життя, здоров’я, особиста і статева свобода, честь і гідність особи, власність, недоторканність житла, а також інші права і законні інтереси особи, яка захищається, або іншої особи. Кінцевою метою дій того, хто захищається, є захист зазначених цінностей. Ця мета досягається шляхом відвернення чи припинення посягання. Захист при необхідній обороні виявляється тільки в активних діях, які за зовнішніми ознаками можуть співпадати з ознаками тих діянь, які передбачені КК (наприклад, заподіяння тілесних ушкоджень).
Визначення стану необхідної оборони в кожному конкретному випадку повинно
оцінюватися судом із врахуванням всіх обставин вчиненого кримінального
правопорушення, підтверджених належними та допустимими доказами.
У цьому кримінальному провадженні судами було встановлено, що між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виник конфлікт з приводу встановлення останнім стовпів для огорожі. В ході суперечки ОСОБА_2 завдав ОСОБА_3 удар рукою в область лівої скроні голови, чим заподіяв їй фізичний біль. У подальшому, ОСОБА_1, сприймаючи дії ОСОБА_2 як небезпечні для здоров’я його дружини, захищаючи її, наніс останньому один удар кулаком по обличчю, від якого той впав на землю.
Безпосередніми очевидцями цієї події, які надавали показання у суді першої
інстанції, які були однаковими, послідовними та узгодженими.
Таким чином, метою заподіяння удару ОСОБА_3 була мета захистити свою дружину, яка зазнала фізичного впливу від сусіда, а не помститися через неприязні відносини. Так, суперечка, яка виникла через встановлення стовпів для огорожі, тривала у часі довго, ОСОБА_1 намагався її вирішити шляхом залучення органів місцевого самоврядування і тільки після вчинення потерпілим суспільно небезпечних дій по відношенню до ОСОБА_3, реалізуючи своє право на необхідну оборону, змушений був завдати один удар ОСОБА_2.
У свою чергу, поведінка потерпілого, який не реагував на зауваження сусідів та землевпорядника і безпричинно застосував фізичну силу до іншої особи, свідчить про те, що він вів себе некоректно, а обвинувачений цілком реально сприймав його поведінку як таку, що загрожує здоров’ю його близької людини.
На переконання колегії суддів ККС, у цьому кримінальному провадженні є підстави констатувати, що ОСОБА_1 перебував у стані необхідної оборони, оскільки його дії:
- – вчинялися з метою захисту своєї дружини, оскільки поведінка ОСОБА_2 давала підстави побоюватися за її здоров’я;
- – були своєчасними та необхідними, оскільки ОСОБА_1 миттєво відреагував на ситуацію та завдав потерпілому удар відразу після протиправних дій останнього;
- – не може вважатися перевищенням меж необхідної оборони, оскільки ОСОБА_2 було завдане тілесне ушкодження середньої тяжкості а не тяжке тілесне ушкодження, що є необхідним для кваліфікації дій особи у разі перевищення меж необхідної оборони.
Детальніше з текстом постанови ВС від 15.09.2022 у справі No 446/244/14-к (провадження No 51-4847км19) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106354686.