У вироку має бути зазначено, які саме з цих порушень перебували у причинному зв’язку з настанням наслідків, передбачених ст. 286 КК, а які з них були лише умовами, що їм сприяли.
Обставини справи: за вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він, керуючи автомобілем, рухаючись зі швидкістю не менше 65,5 км/год,
під’їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, порушив вимоги п. 12.4, пп. «б» п. 12.9, п. 18.1 ПДР, маючи об’єктивну можливість своєчасно виявити
пішохідний перехід та пішоходів, своєчасно не зменшив швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу і не надав переваги в русі пішоходу ОСОБА_4, яка перетинала проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу, в результаті чого здійснив наїзд на потерпілу. У результаті ДТП потерпіла ОСОБА_4
отримала тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, які мають
прямий причинний зв’язок із настанням її смерті. Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 18.1 ПДР перебуває у прямому причинному зв’язку з виникненням ДТП.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. На підставі ст. 75 КК його звільнено від покарання з випробуванням.
Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду і постановив свій, яким призначив засудженому інше покарання порівняно з вироком місцевого суду. В іншій частині цей вирок залишено без зміни.
Одним із аргументів у касаційній скарзі захисника було те, що посилання у рішенні апеляційного суду на порушення ОСОБА_1 трьох пунктів ПДР свідчить про неправильне з’ясування обставин у справі.
Позиція ККС: залишено без зміни вирок суду апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вважає вказані вище доводи у касаційній скарзі необґрунтованими.
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов’язаний виявити,
встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначити у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК, тобто перебували у причинному зв’язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Згідно з матеріалами кримінального провадження суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і апеляційний суд, установив, що ОСОБА_1 порушив
вимоги п. 12.4, пп. «б» п. 12.9, п. 18.1 ПДР.
Так, ПДР передбачено, що в населених пунктах рух транспортних засобів
дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год (п. 12.4); водієві забороняється
перевищувати максимальну швидкість зазначену в пунктах 12.4–12.7, на ділянці
дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до пп. «і» п. 30.3 цих Правил (пп. «б» п. 12.9); водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких створена перешкода або небезпека (п. 18.1).
Суд указав, що порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 18.1 ПДР перебуває у прямому причинному зв’язку з виникненням ДТП та її наслідками у вигляді смерті ОСОБА_4.
Враховуючи наведене, суд чітко зазначив у вироку, які саме з порушень ПДР стали причиною настання наслідків, передбачених ч. 2 ст. 286 КК, тобто перебували у причинному зв’язку з ними, а які могли лише сприяти порушенню
правил, що викликали наслідки.
Таким чином, вказівка у вироку апеляційного суду на порушення ОСОБА_1 трьох пунктів ПДР деталізує, уточнює, конкретизує кримінальне діяння, вчинене засудженим, та його суспільну небезпечність.
Детальніше з текстом постанови від 10.11.2021 у справі No 337/2655/20 (провадження No 51-2235км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/101100251