27 червня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Міністерства економічного
розвитку і торгівлі України на постанову Окружного адміністративного суду міста
Києва від 26 червня 2017 року й ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі № 826/3192/17 за позовом Textra Limburg GmbH до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Служби безпеки України, за участі Національного банку України як третьої особи, про визнання протиправними дій зі складення та направлення на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України подання в частині включення платника до переліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосовувати спеціальну санкцію – індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, а також про скасування рішень в частині застосування такої спеціальної санкції за порушення вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
На підставі подання Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України Міністерство економічного
розвитку та торгівлі України прийняло наказ «Про застосування спеціальної санкції – індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України – до іноземних суб’єктів господарської діяльності». На переконання платника, оскаржувані рішення не відповідали вимогам статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», тому є протиправними дії Служби безпеки України в частині складення та направлення подання, а також наказ у цій частині.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою, залишеною без змін
ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, задовольнив позов. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в межах спірних правовідносин з боку платника були відсутні порушення, які можуть слугувати підставою для застосування до іноземних суб’єктів господарської діяльності спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування. Тому подання Служби безпеки України в частині, що стосується платника податків, не відповідає вимогам статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши оскаржувані
судові рішення в частині задоволених позовних вимог про визнання дій Служби
безпеки України щодо включення платника до переліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосувати спеціальну
санкцію – індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, та відмовивши в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині оскаржувані судові рішення були залишені без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Дискреційні повноваження – це сукупність прав та обов’язків органів державної
влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій
держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке
приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з кількох варіантів управлінських рішень, установлених нормативно-правовим актом або його проєктом.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи No. R (80)2 стосовно
здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень,
прийнятими Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під
дискреційними повноваженнями потрібно розуміти повноваження, які
адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати зі свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке вважає найкращим за даних обставин.
Служба безпеки України взаємодіє з державними органами, підприємствами,
установами, організаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню
покладених на неї завдань, зокрема наділена дискреційними повноваженнями зі складення та направлення Міністерству економічного розвитку і торгівлі України
подання в частині включення платника до переліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію – індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з пунктами 2.1, 2.3 Порядку взаємодії Міністерства економіки України та
Служби безпеки України з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженого спільним наказом Міністерства економіки України, Служби безпеки України від 08 листопада 2006 року № 339/712 (чинним на час виникнення спірних правовідносин), Служба безпеки України, на підставі відповідних матеріалів, які свідчать про порушення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб’єктами господарської діяльності Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов’язаних із ним законів України, готує подання до Мінекономіки про застосування спеціальних санкцій.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 27 червня 2023 року у справі № 826/3192/17 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111820629
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.