Про помилковість висновку про необхідність залучення до участі у справі власника соціальної мережі Facebook

Під час вирішення спору про захист гідності, честі та ділової репутації, спростування поширеної інформації, викладеної в мережі «Інтернет», залучення до участі у справі власника вебсайту залежить від того, чи відомий автор поширеної інформації.

01 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Суд установив, що ОСОБА_2 поширив у мережі Інтернет інформацію, яка стосується ОСОБА_1, розмістив у публікаціях на своїй персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook».

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, дійшовши висновку про те, що висловлювання відповідача є оціночними судженнями, які не підлягають
спростуванню, оскільки не містять фактичних даних, а є критикою та суб’єктивною оцінкою дій позивача з приводу виконання або невиконання укладеного між сторонами ліцензійного договору на використання науково-технічного ноу-хау.

Апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції, вказавши, що ОСОБА_1 не зазначив у позові власника вебсайту, який створив технологічну можливість та умови для поширення відповідачем інформації про позивача та не заявив клопотання про його залучення до участі у справі як співвідповідача, тому в позові необхідно відмовити саме з цих підстав.

Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, направив справу на новий апеляційний розгляд з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»
вебсайт – сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об’єктів
авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов’язаних між собою і структурованих у межах адреси вебсайту і (або) облікового запису власника цього вебсайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; вебсторінка – складова частина
вебсайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об’єкти
авторського права і (або) суміжних прав тощо; власник вебсайту – особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання
вебсайту. За відсутності доказів іншого власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу; власник вебсторінки – особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення вебсторінки на вебсайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої вебсторінки. Власник вебсайту не є власником вебсторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника вебсайту, розміщувати інформацію на вебсторінці та управляти нею.

Отже, автором публікацій і дописів на персональній вебсторінці у соціальній мережі «Facebook» є власник вебсторінки, який незалежно від власника вебсайту розміщує інформацію на вебсторінці та управляє нею. Власник соціальної мережі «Facebook» не бере безпосередньої участі у розміщенні інформації власником вебсайту, недостовірність якої доводить позивач.

Верховний Суд у подібних справах у випадку поширення інформації через
соціальні мережі не вказує на необхідність залучення власника вебсайту як співвідповідача.

З огляду на викладене та правове регулювання захисту гідності та ділової
репутації, спростування поширеної інформації, викладеної в мережі Інтернет,
Верховний Суд зазначав, що питання залучення до участі у справі власника вебсайту залежить від того, чи відомий автор поширеної інформації, якщо автор невідомий або неможливо встановити його особу, а також коли інформація є анонімою і доступ до вебсайту вільним, то належним відповідачем є власник вебсайту.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність
залучення до участі у справі власника соціальної мережі «Facebook», що є підставою скасування ухваленого ним рішення із передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 1 червня 2022 року у справі No 713/1710/19 (провадження No 61-9016св20) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104748156.