Про визначення місця проживання дитини розповіла доцент, к.ю.н., адвокат Ольга Мельник під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками визначення місця проживання дитини, а саме:

1. Досудове врегулювання, теоретичні питання: визначення місця проживання дитини.
2. Вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини Органом Опіки.
3. Визначення місця проживання дитини у судовому порядку: теоретичні та практичні питання.
4. Практичні питання, позиції та правові висновки щодо визначення місця проживання дитини: судовий порядок.
5. Варіанти вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини.

У рамках характеристики визначення місця проживання дитини акцентовано на наступному:

1. Досудове врегулювання, теоретичні питання: визначення місця проживання дитини

Визначення місця проживання дитини є однією з найважливіших категорій сімейних спорів, оскільки безпосередньо впливає на подальшу долю дитини. Відповідно до ст. 1 Конвенції про права дитини дитиною є особа до досягнення 18 років.

Визначення місця проживання залежно від віку дитини:

Відповідно до ст. 160 СК України:

→дитина до 10 років — місце проживання визначається за згодою батьків;
→дитина від 10 до 14 років — за спільною згодою батьків і самої дитини;
→дитина після досягнення 14 років, якщо батьки проживають окремо, самостійно визначає своє місце проживання.

Договір між батьками:

Частина 4 ст. 157 СК України передбачає право батьків укласти письмовий нотаріально посвідчений договір щодо здійснення батьківських прав тим із них, хто проживає окремо від дитини.

Предметом такого договору можуть бути:

→визначення місця проживання дитини;
→порядок виховання;
→навчання;
→догляд;
→інші питання забезпечення фізичного, духовного та морального розвитку дитини.

Якщо батьки, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо місця проживання малолітньої дитини, спір може бути вирішений:

→органом опіки та піклування;
→судом.

Судова практика:

У постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №607/1091/16-ц зазначено, що місце проживання малолітньої дитини може бути визначене:

→за місцем проживання матері;
→за місцем проживання батька;
→або за конкретною адресою.

2. Вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини Органом Опіки

У разі звернення до служби у справах дітей подається заява та додаються:

→копія паспорта;
→довідка про місце проживання (реєстрації);
→свідоцтво про шлюб або його розірвання (за наявності);
→свідоцтво про народження дитини;
→довідка з місця навчання чи виховання;
→за наявності — довідка про сплату аліментів.

Якщо батьки проживають у різних регіонах, служба у справах дітей проводить:

→обстеження житлово-побутових умов заявника;
→складає відповідний акт.

На підставі поданих документів орган опіки визначає місце проживання дитини, однак його рішення може бути оскаржене до суду.

3. Визначення місця проживання дитини у судовому порядку: теоретичні та практичні питання

Позивач має право одразу звернутися до суду без попереднього звернення до органу опіки.

Позов розглядається в загальному позовному провадженні відповідно до ЦПК України. Для позитивного вирішення спору необхідно надати належні та допустимі докази.

Докази, які враховує суд

Суд оцінює:

→акти обстеження умов проживання;
→психоемоційний стан дитини;
→поведінку кожного з батьків;
→висновок органу опіки;
→інші докази.

При цьому вирішальне значення має внутрішнє переконання суду, сформоване після оцінки всіх доказів у сукупності.

Участь органу опіки:

Орган опіки є обов’язковою третьою особою.

Його письмовий висновок:

1) не має переваги над іншими доказами;
2) може бути відхилений судом, якщо є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.

Основні критерії:

При вирішенні спору враховуються:

→ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків;
→особиста прихильність дитини;
→вік;
→стан здоров’я;
→інші істотні обставини.

Судова практика:

Раніше Верховний Суд України виходив із переваги матері (постанови: №6-2445цс16 від 14.12.2016; №6-564цс17 від 12.07.2017).

Однак Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі №402/428/16-ц відступила від цього підходу, зазначивши, що Декларація прав дитини не є обов’язковим нормативним актом, а пріоритет має принцип найкращих інтересів дитини, закріплений Конвенцією про права дитини.

4. Практичні питання, позиції та правові висновки щодо визначення місця проживання дитини: судовий порядок

Основоположним принципом є якнайкраще забезпечення інтересів дитини, передбачене Конвенцією про права дитини. Також дитина має право підтримувати регулярні контакти з обома батьками, якщо це не суперечить її інтересам.

Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо дитини. Дитина має бути вислухана під час вирішення спору про місце проживання, хоча суд може ухвалити рішення всупереч її думці, якщо цього потребують її інтереси.

Правові висновки Верховного Суду:

Постанова ВС від 15.01.2020, справа №148/1555/17:

→права батьків є похідними від прав дитини;
→першочергово враховуються інтереси дитини;
→суд оцінює всі докази, включаючи висновок органу опіки.

Постанова ВС від 20.10.2020, справа №333/1013/17:

Суд повинен враховувати:

→вік дитини;
→бажання дитини;
→особисті якості батьків;
→можливість створення належних умов;
→матеріальна перевага одного з батьків сама по собі не є вирішальною.

Постанова ВС від 23.12.2020, справа №712/11527/17:

Основою рішення є:

→сталі соціальні зв’язки;
→місце навчання;
→психологічний стан;
→баланс між інтересами дитини та правами батьків.

Постанова ВС від 25.03.2019, справа №165/2240/16-ц: дитині, здатній сформулювати власну думку, має бути забезпечене право бути вислуханою.

Постанова ВС від 18.12.2019, справа №523/13088/17: Ссаме бажання дитини проживати з одним із батьків не є безумовною підставою для визначення місця проживання.

Постанова ВС від 20.09.2021, справа №350/1696/19:

До істотних обставин належать:

→особисті якості батьків;
→взаємини між батьками і дитиною;
→можливість забезпечення розвитку та виховання.

Рішення ЄСПЛ у справі “Mamchur v. Ukraine” (16.07.2015):

Найкращими інтересами дитини є: збереження сімейних зв’язків; забезпечення розвитку у безпечному, стабільному середовищі.

Сучасна практика Верховного Суду ґрунтується на принципі рівності батьківських прав, зокрема це підтверджено постановою ВС від 25.09.2024 у справі №754/1447/23.

5. Варіанти вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини

1. Спільна фізична опіка.

Дитина почергово проживає з кожним із батьків відповідно до визначеного графіка.

Судова практика:

➤постанова ВС від 10.01.2024, справа №183/3958/20;
➤постанова ВС від 16.02.2024, справа №465/6496/19;
➤постанова ВС від 22.05.2024, справа №754/3063/22.

2. Проживання дитини у постійному житлі.

Дитина залишається проживати в одному житлі, а батьки почергово перебувають із нею відповідно до погодженого графіка.

3. Проживання з одним із батьків.

Дитина проживає з одним із батьків, при цьому забезпечується регулярне спілкування з іншим відповідно до визначеного графіка.

Судова практика:

➤Постанова ВС від 16.02.2024 у справі №465/6496/19.

Інші актуальні правові висновки Верховного Суду:

➤Постанова ВС від 25.03.2024, справа №183/1464/22 — допускається пред’явлення позову про відібрання дитини за аналогією ст. 162 СК України у разі самовільної зміни місця проживання дитини одним із батьків.
➤Постанова ВС від 09.10.2024, справа №453/1515/22 — згода на реєстрацію місця проживання дитини не є тотожною згоді на визначення місця її проживання з одним із батьків.
➤Постанова ВС від 12.10.2022, справа №559/1215/19-ц — висновок органу опіки є лише доказом і оцінюється судом разом з іншими доказами; визначальним залишається забезпечення найкращих інтересів дитини.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.