Продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності підлягають застосуванню і в тому випадку, коли тривалість строку, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК

07 вересня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк
«ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення
заборгованості за кредитним договором.

Суд установив, що 26 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений
кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості за кредитом. Крім того, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_2 виступила поручителем за виконання позичальником перед кредитором зобов’язань за кредитним договором. У кредитному договорі та договорі поруки сторони встановили строк позовної давності та строк чинності поруки тривалістю 5 років. Згідно з розрахунком банку ОСОБА_1 мала заборгованість перед банком.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що хоча позовні вимоги банку стосовно ОСОБА_1 є обґрунтованими, однак через пропуск позивачем строку позовної давності вони не можуть бути задоволені. Вимоги до поручителя ОСОБА_2 задоволенню не підлягали, оскільки пропуск банком
преклюзивного строку звернення до суду із позовом до поручителя є безумовною підставою для відмови в задоволенні позову.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, задовольнив позов частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту, проценти за користування кредитними коштами відповідно до кредитного договору.

Верховний Суд змінив постанову апеляційного суду в частині стягнення з боржника разом із поручителем заборгованості, розмір якої не оспорювався
заявником та іншими учасниками справи. Крім того, Верховний Суд розглянув
питання щодо поширення дії пункту 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України (щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258 цього Кодексу) на строк позовної давності, тривалість якого збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України, зробивши такі правові висновки.

Сторони уклали кредитний договір, у якому збільшили строк позовної давності та строк чинності поруки до п’яти років.

У ЦК України визначено два види строків позовної давності: загальний і спеціальний (статті 257, 258 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність,
встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Строк повернення грошових коштів за кредитним договором від 26 вересня 2008 року сторони визначили до 26 вересня 2015 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року No 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня
2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово
продовжувався.

Згідно із Законом України від 30 березня 2020 року No 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційний суд не врахував, що положеннями частини першої статті 259 ЦК України визначено право сторін збільшити позовну давність. Сторони кредитного договору скористалися своїм правом та збільшили строк звернення до суду з вимогою про захист цивільного права з трьох до п’яти років.

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції
Закону No 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб’єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Виходячи із взаємозв’язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми
впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, підлягає застосуванню і в тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

З урахуванням того, що останнім днем звернення до суду з позовом у межах
строку позовної давності було 26 вересня 2020 року, а Закон No 540-IX щодо
продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності
02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин із 12 березня 2020 року вимоги банку про солідарне стягнення заборгованості з боржника разом із поручителем підлягають частковому задоволенню.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі No 679/1136/21 (провадження No 61- 5238св22) можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/106190914.